МЕТОДОЛОГ - ПРОФЕСІЯ МАЙБУТНЬОГО

Анотація

Досліджєння актуалізує проблематику професіоналізації методологічної діяльності й різнобічно обґрунтовує постання в найближчому майбутньому професії методолога як однієї з найперспективніших за предметним полем інтелектуального практикування i водночас як культурно та соціально найнеобхїдиішої, зважаючи на те, що компетентне продукування форм, методів, способів, засобів та інструментів мислення, діяльності, колективного та індивідуального мисле-вчииеиия всеможливих спрямування та узмістовлеиия поки що залишається або ексклюзивним, езотеричним, або здійснюється аматорськи й переважно недосконало, неефективно. Аргументовано доводиться, що оиовлювальиою тенденцією сучасної культури є методологічне мислення, яке, охоплюючи у знятому вигляді всі інші форми i типи розмірковування, характеризується иадпредметиістю, проблематизацій-иістю, рефлексивністю, дискурсивиістю, універсальністю i самобутньою практичністю. При цьому першоумова досконалого розвитку такого мислення полягає не стільки в оволодінні фахівцем фундаментальними знаннями i практичними вміннями, скільки в опануванні методом як інструментом миследіяльиості у поєднанні з освоєнням його розлогого функціонального поля, котре уможливлює відшукання за конкретних обставин ділового повсякдєння оптимальних способів постановки та розв’язання професійних завдань i проблем. Встановлено, що процеси професіоналізації і соціалізаціїметодолопї стимулюються сьогодні не лише революційною ситуацією у царині продукування i демонстрації можливостей нових методів, форм i схем діяльної організації пізнання та інтенсивним розвитком її різноманітних напрямів (системомиследіяльнісна, раціогумаиістичиа, віта-культуриа та інші методології). Вирішальну роль у становленні професії методолога відіграє багаторівнева, різномодульна i динамічна полікомпонеитиа система методологування як метасфера професійної діяльності, модульио-розвивальиий оргпростір якої, охоплюючи принципи, підходи, методи i способи як свої базові форми, уможливлює проблемно-модульну i водночас рефлексивну мисле діяльність, себто є головним каналом удіяльнеиия досконалого методологічного мислення. Спрямування, узмістовлеиия, особливості перебігу та результуюча ефективність останнього залежать від актуалізованого в дискусії типу методологічного модуля (інтєнційно-індивідний, пізнавально-суб’єктиий, нормативно-особистісний, ціннісно-індивідуальніший, духовио-уиіверсумиий), повноти використання процедур схематизації, коифігу-руваиия, модулювання i картографування й у підсумку від ґрунтовності иовоствореиих продуктів методо-
логування - мислесхем, моделей, програм, проектів, методологічних план-карт дослідження, парадиг-мально-дослідницьких карт, категорійних матриць. Констатована евристичність концепції методологічного модуля при дослідженні людської свідомості як екзистенційно-буттєвої даності, підтвердженням чого є істотне упрозорення методологічного горизонту пізнання цього винятково парадоксального явища. З іншого боку, сама свідомість у розширених межах необмеженої свободи розміковувань і проблемної комунікації становить дійсний предмет методології, а методологічна робота-діяльність безпосередньо пов’язана із розширенням смислодайних обріїв свідомості, для забезпечення якого створює спеціальні інтелектуальні засоби. Однозначно висновується, що свідомість і самосвідомість, унаявлюючи найвищі форми буттєвої присутності людини у світі і світу в людині, є рамковою умовою існування та розвитку досконалих мислення, діяльності, вчинення, методологування. На цих концептах і засновках постає авторська версія циклічно-вчинкового підходу, який у взаємодоповненні логічно аргументованих принципів, закономірностей і похідних правил-нормативів дав змогу обґрунтувати повний парадигмальних цикл колективної пізнавальної творчості вчених, логіко-змістову структуру вчинків пізнання відомого представника посткритицизму другої половини XX ст., а також повноцінної гри-учинення як онтофеноменальної даності. Крім того, у прикінцевій частині дослідження, відштовхуючись від вимог принципу кватерності, сформульовані правила колективного думання, професійні ролі і головні принципи миследіяльності методолога. Зокрема, аргументовано, що його мінімальний рольовий набір має становити одночасну компетентну діяльність як філософа, епістемолога, аналітика і практика з організації, керівництва та управління, а для забезпечення професійного згармонуваннясвіту методології і сфери методологування потрібно домогтися унаявлення чотирьох системних характеристик: постійно відновлюваних ґрунтовних методологічних знань; присутності особи методолога, здатної до чистого мислення, схематизації, проблемно-діалогічної свідомості і відповідного способу життя; діяльності груп та організацій, спроможних ефективно здійснювати філософське і прикладне методологування; систематичного відповідального методологічного самопрактикування того, хто називає себе методологом у лоні розвитку методологічної Касталії.

The research actualize problem of professionalization methodological activity and versatily substantiates the rise in the near future profession of methodologist as one of the most prospective for the subject field of intellectual practice and at the same time as culturally and socially most necessary considering that competent production forms, methods, ways, means and instruments of thinking, activity, collective and individual think-committing of all possible direction and content, still stays either exclusive, esoteric or carried amateurishly and mostly imperfect, ineffective. It is proved that updating tendency of modern culture is methodological thinking which encompassing in removed view all other forms and types of thinking, characterized by over-subjectivity, problematization, ref-lexivity, discursively, universality and original practicality. At this, first condition of perfect development of such thinking is not so much in mastering by specialist fundamental knowledge and practical skills but in mastering the metho d as instrument of think-activity in conjunction with mastering its lengthy functional field which allows finding in the particular circumstances of everyday business optimal ways of setting and solving professional tasks and problems. It is established that the processes of professionalization and socialization methodology are stimulated not only revolutionary situation in the field of production and demonstration opportunities of new methods, forms and schemes of activity organization the cognition and intensive development of different directions (system-think-activity,rational-humanist, vita-cultural and other methodologies). A decisive role in becoming of the profession of methodologist plays multilevel, differently-modular and dynamic multicomponent system of methodologyzation as multisphere of professional activity, modular-developing organizational space of which covering principles, approaches, methods and ways as its basic forms, enabling problem-modular and at the same time reflective think-activity, that is main channel of activity perfect methodological thinking. Direction, zmistovlennya, peculiarities of course and resultant efficiency of the last depends on actualized in the discussion type of methodological module (intentional-individual, cognitive-subjective, normativepersonal, value-individual, spiritual-universum), completeness of usage schematic procedures, configuration, modulation and mapping and as a result from circumstantiality of newly created products of methodologyzation - mind-schemes, models, programs, projects, methodological plan-maps of research, paradigmatic-research maps, categorical matrices. Ascertained ingenuity of concept of methodological module at research of human consciousness as existential-being givens, evidenced of what is essential specification of methodological horizon of cognition of this extremely paradoxical phenomenon. On the other hand, consciousness itself, in extended limits of unlimited freedom of reasoning and problem communication is valid subject
of methodology and methodological work-activity directly related to the expansion of mind-giving horizons of consciousness for providing of which creates special intellectual means. Definitely as a result - consciousness and self-consciousness, make available the highest forms of being presence of human in the world and world in the human is a framework condition of existence and development of perfect thinking, activity, committing, methodologyzation. On these concepts and bases appears the author’s version of the cyclically-committing approach which in complementarity of logically substantiated principles, regularities and derivative rules-regulations made it possible to substantiate complete paradigm cycle of collective cognitive creativity of scientists, logical-semantic structure of deed of cognition the known representative of post-criticism in second half of the XX century and also full game-committing as onto-phenomenal givens. Besides, at the end of the research making a start from requirements of the principle quaternary, formulated rules of collective thinking, professional roles and main principles of think activity of methodologist. In particular, argumented that its minimal role set should be simultaneous competent activity as a philosopher, epistemologist, analyst and practitioner on organization, guidance and management and to provide professional harmonization of the world of methodology and sphere of methodologyzation need to achieve availability of four system characteristics: always renewable fundamental methodological knowledge, presence of methodologist’s person, capable to pure thought, schematization, problem-dialogue consciousness and appropriate lifestyle; activity of group and organizations, able to effectively implement philosophical and applied methodologyzation; systematic responsible methodological self-practicing those who calls themselves methodologist in the bosom of methodological Kastalia.