Категорійна матриця теоретичної психології

Анотація

Методологічне дослідження присвячено обґрунтуванню композиції, структури, функцій, змістового наповнення та особливостей витлумачення і використання науковцем-мислителем категорійної матриці теоретичної психології як самобутнього світу метатеоретичної саморефлексивної миследіяльності. При цьому цілеспрямовано зреалізована циклічно-вчинкова оргсхема досягнення вказаної мети, що фокусується у чотирьох взаємозумовлених засадничих ракурсах-етапах розгортання пізнавальної творчості: а) у рамках видатних здобутків найбільш впливових наукових шкіл вітчизняного і зарубіжного часопростору ХХ століття щодо створення категорійної системи психологічної науки загалом і теоретичної психології зокрема з різних світоглядних позицій (ситуаційна складова); б) у форматі авторського визначення сегментів чи вимірів предметного поля цього відносно нового й поки що мало опрацьованого інтелектуалами напряму розвитку сучасної психології (психологічне пізнання як миследіяльність, фундаментальні проблеми психології, методологічні принципи і підходи, завдання, проблема і версії створення категорійного ладу психології – мотиваційна складова); в) у логічно аргументованому наборі взаємозалежних умов, закономірностей, процедур і характеристик здійснення типологічного підходу як точного, досконалого й водночас багатомодульного і поліфункціонального інструменту професійної методологічної роботи (діяльна складова); г) у взаємодоповненні метатеоретизування і рефлексивного методологування, коли аналітико-синтетичному освоєнню підлягають як наявні у психологічному дискурсі поняттєві та категорійні дефініції і формулювання, так і канонічна модель теоретичної психології, що сутнісно постає як аспект людської буттєвості в таксономічно довершеній композиції згармонізованих між собою тематизмів і категорійних визначень (післядіяльна складова). Для переходу від натуралістичного підходу у пізнанні психічної реальності й відтак від численних теорій психічного і самодостатнього предметно центрованого мислення до саморефлексивно спрямованого метатеоретизування психологічної науки над власними здобутками на історичному полотні культурного розвитку людства шляхом актуалізації універсальних ресурсів методологічного мислення й, отже, до висот теоретичної психології автором обґрунтована п’ятимодульна методологічна оптика дослідження її категорійного ладу, що охоплює функціонально порівневий набір лінз-інструментів методологування на рівнях: к о н к р е т н о г о – це кватерна або квінтетна мислесхема як базовий матеріал-засіб здійснення методологічної діяльності; о д и н и ч н о г о – конструкція категорійної матриці, що уможливлює створення 12-ти усистемнених таксонів категорійної кватерності, що семантично презентують теоретичну психологію як окремо новоявлений свідомісний пласт людського буття; о с о б л и в о г о – типологічний підхід у діалектичній мозаїці його категорій, принципів, нормативів, процедур, параметрів та інтелектуальних засобів, що дає змогу отримати досконалу типологію у її оптимальному інваріанті – категорійної матриці; з а г а л ь н о г о – сфера професійного методологування-як-практики, котра є діалектичним продовженням і мислевчинковою конкретизацією світу методології-як-учення у його центральній ланці – методологічному мисленні; у н і -в е р с а л ь н о г о – вітакультурна методологія, що не лише збагачує семіотичну повноту культури та розширює буттєві горизонти свідомості, а й уможливлює миследіяльне і мислевчинкове практикування високої досконалості. Доведено, що, на відміну від числових таблиць, категорійні матриці за побудовою, змістовим вкладанням, внутрішнім поєднанням елементів, методологічним призначенням і функціональним полем  впливу на примноження ідеальних форм думання-миследіяння людської свідомої здатності становлять оригінальний та евристичний, хоча й надскладний, інструмент пізнання і методологування, а тому характеризують новітній етап еволюції раціогуманітарного знання в його осередді – категорійній ґенезі як окремих наук, так і міждисциплінарних напрямів пізнавальної творчості. У роботі рубриковано й аргументовано п’ять переваг цього самодостатнього авторського інструменту: фундаментальність епістемного змістового наповнення, логічність форми і способу отримання категорійного ансамблю, оптимальність структури і внутрішньої збалансованості конфігурації таксономічних категорій, ідеальність сконструйованої й оформленої як теоретична модель цілісної картини категорій у їх гармонійному синтезі, практичність у найширшому сенсі свободи метатеоретизування, методологування, мислевчинення і саморефлексії з категоріями і таксонами матриці. Віднайдено оптимальну архітектоніку зазначеної матриці, яка в центральній (внутрішній) частині містить систематику із 16-ти взаємоузгоджених й у певних ієрархічних комбінаціях згрупованих таксономічних категорій, що зорганізовані у вісім таксонів, і її зовнішній контур, який утворюють два (за горизонталлю і вертикаллю) однаково поіменованих, проте різних за аспектами розгляду багатопредметного об’єкта метатеоретизування, ланцюжки діалектичних категорій “загальне – особливе – одиничне – конкретне – універсальне”, що названі як два взаємно прониклі тематичні засновки, котрі знизу і зверху отримують результуючі межі – узагальнення вершинних здобутків теоретичної психології; у такий спосіб отримано 12 категорійних таксонів, кожний з яких може бути підданий деталізованому вивченню. Зважаючи на переваги категорійної матриці, обґрунтовано й змістовно охарактеризовано її п’ять основних функцій – структурно-системну, логіко-пізнавальну, організаційно-синтезувальну, мислекомунікаційну та інструментально-методологічну, а також відповідно вказано на вітакультурний, типологічний, таксономічний, системомиследіяльнісний і циклічно-вчинковий підходи, що реалізують дані підходи, і на низку принципів, які конкретизують кожен із цих підходів. Стосовно сутнісного узмістовлення вперше пропонованої науковому товариству категорійної матриці всебічно висвітлено, що за кожним із 12-ти квінтетно впорядкованих таксонів категорій (по п’ять за горизонталлю і вертикаллю і два за діагоналями) перебуває або напрям чи школа розвитку теоретичної психології, або методологічний принцип чи підхід у психології, або певна система чи епістемна зорганізованість психологічного пізнання чи теоретичної творчості. Доказано, що обстоювана модель матриці уможливлює досягнення психологом-мислителем персоніфікованого (вмотивовано промисленого та осенсованого) полотна категорійного ладу теоретичної психології, причому не лише у виявленні донині незвіданих і мало зрозумілих вимірів-аспектів людської буттєвості, а й у приборканні емоційної насиченості, нечіткості та органічної стихійності актуалізованих концептів мислення як живодайного осердя мережива психологічних категорій, що уреальнює саморефлексивний поступ у лоні нарощування ним миследіяльнісного потенціалу власної свідомісної здатності пізнавати і творити психодуховне у всеможливих формах і маркерах його феноменального оприявнення. Воднораз висновується, що світ теоретичної психології найґрунтовніше узасаднюють і найбільше змістовно збагачують творчі наукові здобутки видатного українського інтелектуала-достойника Володимира Роменця. Зокрема, його багатотомний авторський виклад історії всесвітньої психології, що реалізує фундаменталії, закономірності і нормативи вчинкового принципу у психології від стародавніх часів до кінця ХХ ст., містить той надважливий вітакультурний матеріал, який не тільки постає продуктом психологічного пізнання і з якого мисленнєво розпросторюються раніше небачені горизонти царини історико-психологічних досліджень, а й який може бути підданий неодноразовій саморефлексії психологічною наукою з боку її індивідуальних і колективних суб’єктів творчості. Це означає, що в майбутньому оновленню підлягатиме й підсумкове філософсько-психологічне поле рефлексії, котре за вчинковим принципом канонічно сконструйоване талантом академіка Роменця і котре потребує подальшого методологічного осмислення. Заразом канонічна психологія та її похідні епістемні утворення (процедура канонізації психологічних систем, концепція психологічного канону та ін.) у єдності із психософією вчинку як методологією пізнання джерел і сутності людського буття становлять конкретні культурні взірці саморефлексивно здійсненого метатеоретизування, яке втілено у життя з допомогою добре особистісно опрацьованих принципів, постулатів і засобів філософського методологування (передусім учинкового принципу і методу вчинкової діалектики). Загалом новопостала категорійна матриця вирішує одне з найважливіших завдань теоретичної психології – забезпечує аналітично аргументований відбір-конструювання оптимальної типології категорій за чотирма головними критеріями: а) за методологічною обґрунтованістю дослідницьких засобів та інструментів її побудови, структури, змісту, інтерпретації та використання, б) за концептно-свідомісною повнотою психологічного мислення про психічне і психодуховне як про окремі аспекти людського життя у соціогуманітарній сфері, в) за горизонтом поняттєво-термінологічного взаємодоповнення полів задіяних категорій і тематизмів, г) за кількісним набором і структурно-функціональною інваріантністю категорійних таксонів. Насамкінець умотивовано стверджується, що квінтесенцію категорійної композиції теоретичної психології на рівні універсального за горизонталлю і вертикаллю матриці становить учинок метатеоретизування у його спіральній цілісності ситуаційного, мотиваційного, діяльного і післядіяльного складників та у формі індивідуального (особистісного) і групового (представниками окремої наукової школи) виконання.