Економічна поведінка і процес прийняття рішення: single case study
DOI:
https://doi.org/10.35774/pis2019.02.115Ключові слова:
процес прийняття рішення, економічна психологія, поведінкова економіка, теорія очікуваної корисностіАнотація
У статті характеризуються етапи становлення історії економічної психології та поведінкової економіки, показується внесок лауреатів Нобелівської премії у вивчення психологічних чинників процесу прийняття економічного рішення, виокремлюється теорія очікуваної корисності Дж. фон Неймана та О. Моргенштерна, особлива увага приділяється теорії перспектив Д. Канемана і А. Тверські. Першу називають нормативною, другу – дескриптивною. Констатується, що друга, описуючи евристики прийняття рішення, не стосується індивідуальних відмінностей у цьому процесі. Т.В. Корнилова у низці досліджень наводить характеристики складових інтелектуально-особистісного потенціалу людини, котра приймає рішення, однак про місце індивідуальності у процесі прийняття рішення також не йдеться. Нами застосовується метод Single Case Study, що, на відміну від Multiple-Case Study, дає змогу вийти за рамки статистичних закономірностей, зрозуміти окремий випадок досліджуваного процесу, розкриваючи його неповторність. Немає потреби застосовувати статистичні методи й доводити існування зв’язку між факторами прийняття рішення й показниками інтелектуально-особистісного потенціалу, що отримані на вибірках.
Аналізується процес прийняття життєвого економічного рішення конкретною особою – досліджуваним N. Матеріал для аналізу дає Мельбурнський опитувальник, що характеризує фактори прийняття рішення й показує роботу когнітивних систем досліджуваного. Наявність когнітивних спотворень при прийнятті такого рішення визначається на підставі фреймінг-ефекту. За допомогою низки методик діагностуються складові інтелектуально-особистісного потенціалу досліджуваного: інтолерантність / толерантність до невизначеності, раціональність, готовність до ризику, інтуїтивна здатність і використання інтуїції, рефлексивність, самоефективність, емоційний інтелект. Властивий досліджуваному стиль прийняття рішення визначається за допомогою методики GDMS. Перевіряються гіпотези: 1. Особливості процесу прийняття рішення конкретною людиною знаходять відображення в ненормативних відхиленнях цього процесу, які не характеризують наслідки евристик. 2. Прийняття рішення особою ґрунтується на властивій їй системі міркувань й виражається у своєрідності побудови стилю цього процесу. 3. Окремий випадок прийняття рішення узгоджується або із нормативною, або із дескриптивною теорією і його можна пояснити з позицій котроїсь із них. Гіпотези 1 і 2 знаходять підтвердження. У процесі прийняття рішення досліджуваним N домінуючими є фактор пильність та когнітивна Система 2, котра діє раціонально, оперує евристиками і взаємодіє з Системою 1, що діє інтуїтивно. Саме Система 1 зумовлює відхилення у процесі прийняття рішення досліджуваним, зокрема й ті, які не належать до наслідків евристик. Процес у цілому постає розгортанням інтелектуально-особистісного потенціалу досліджуваного у його складових – у раціональності, інтолерантності до невизначеності, емоційному інтелекті. Фреймінг-ефект на досліджуваного не поширюється, когнітивних спотворень не виявлено. Прийняття ним життєвого рішення виражається у властивому йому аналітичному стилі цього процесу. Гіпотеза 3 не знаходить підтвердження: ні нормативна, ані дескриптивна теорії не охоплюють закономірностей протікання процесу прийняття рішення. Водночас дескриптивна теорія дає змогу пояснити ці закономірності й відкриває шлях подальшим дослідженням непересічної ролі в економічній поведінці людської індивідуальності.
Посилання
Кузина, О.Е. (2004). Экономико-психологическое моделирование финансового поведения населения. Психология. Журнал Высшей школы экономики, (1)1, 83-105.
Воловельская, И.В. (2011). Экономическая психология: история становлення. Вісник економіки транспорту і промисловості, 36, 376-380.
Кейнс, Дж.М. (1999). Общая теория занятости, процента и денег. Москва: Гелиос APB.
Автономов, В.С. (1998). Модель человека в экономической науке. Санкт-Петербург: Экономическая школа.
Найт, Ф. (1994). Понятие риска и неопределенности. THESIS, (5), 2, 12-28.
Нейман, Дж., & фон. Моргенштерн, О. (1970). Теория игр и экономическое поведение. Москва: Наука.
Алле, М. (1994). Поведение рационального человека в условиях риска: критика постулатов и аксиом американской школы. THESIS, (5), 2, 217-241.
Tversky, A. & Kahneman, D. (1974). Judgment under uncertainty: Heuristics and biases. Science. 185, 1124-1131.
Канеман, Д., Словик, П., & Тверски, А. (2005). Принятие решений в условиях неопределенности. Правила и предубеждения. Харьков: Гуманитарный центр.
Канеман, Д. (2014). Думай медленно…, решай быстро. Москва, АСТ.
Bйnabou R., & Tirole, J. (2016). Mindful economics: The production, consumption, and value of beliefs. Journal of Economic Perspectives, (30), 3, 141-164.
Попов, А.Ю, & Вихман, А.А. (2014). Когнитивные искажения в процессе принятия решений: научная проблема и гуманитарная технология. Вестник ЮУрГУ, серия “Психология”, 7(1), 5-16.
Величковский, Б.М. (2006). Когнитивная наука. Основы психологии познания: в 2 т. Москва: Академия.
Шумейкер, П. (1994). Модель ожидаемой полезности: разновидности, подходы, результаты и пределы объяснительных возможностей. THESIS, 2 (5), 29-80.
Goldstein, W. M. & Hogarth, R. M. (1997). Judgment and decision research: Some historical context. Cambridge series on judgment and decision making. Research on judgment and decision making: Currents, connections, and controversies. New York, NY, US: Cambridge University Press. 3-65.
Handbook of economic psychology ( 1988). Springer-Science + Business Media, B.V.
Lewin, S. B. (1996). Economics and psychology: Lessons for our day from the early twentieth century. Journal of Economic Literature, 34, 1293-1323.
Rabin, M. (1998). Psychology and Economics. Journal of Economic Literature, (36), 1, 11-46.
Baron, J. (2008). Thinking and deciding. Cambridge: Cambridge University Press.
Талер, Р. (2018). Поведінкова економіка. Як емоції впливають на економічні рішення. Київ: Наш формат.
Thaler, R.H. (2017). Unless you are spock, irrelevant things matter in economic behavior. The New York Times. Взято з: https://www.nytimes.com/2015/05/10/upshot/unless-you-are-spock-irrelevant-things-matter-in-economic-behaior.html?action=click&contentCollection= Economy&module=RelatedCoverage®ion=Marginalia &pgtype=article
The Cambridge handbook of psychology and economic behaviour (2008). Cambridge University Press.
Suhonen, N. (2007). Normative and descriptive theories of decision making under risk: A short review. Keskustelualoitteita, 49, 1-22.
Grant, B.D. (2016). Individual differences in stress and coping: Testing a model of decisional control (Thesis). Electronic thesis and dissertation repository, 4206.
Stanovich, K.E. & West R.F. (1998). Individual differences in framing and conjunction effects. Thinking and reasoning, (4), 4, 289-317.
Kahneman, D., & Tversky, A. (1981). The framing of decisions and the psychology of choice. Science, 211 (4481), 453-458.
Канеман, Д., Тверски, А. (2003). Рациональный выбор, ценности и фреймы. Психологический журнал, (24), 4, 31-42.
Sloman, S.A. (1996). The empirical case for two systems of reasoning. Psychological Bulletin, 119, 3-22.
Айнхорн, Х.Дж. (2005). Получение знаний из опыта и условно-оптимальных правил при принятии решения. Канеман Д. Словик П. Тверски А. Принятие решений в неопределенности: Правила и предубеждения. Харьков: Гуманитарный Центр, 308-326.
Козелецкий, Ю. (1979). Психологическая теория решений. Москва: Прогресс.
Корнилова, Т.В., & Керимова, С.Г. (2018). Особенности личностных предпосылок принятия решений (на материале фрейминг-эффекта) у врачей и преподавателей. Психология. Журнал Высшей школы экономики, (15), 1, 22-38.
Корнилова, Т.В. (2013). Мельбурнский опросник принятия решений: русскоязычная адаптация. Психологические исследования, 6 (31), 4. http://psystudy.ru
Корнилова, Т.В. (2003). Психология риска и принятия решения. Москва: Аспект Пресс.
Корнилова, Т.В., Чумакова, М.А., Корнилов, С.А., & Новикова, М.А. (2010) Психология неопределенности: Единство интеллектуально-личностного потенциала человека. Москва: Смысл.
Санников, А.И. (2016). Психология принятия жизненных решений личностью (Докт. дис.). Одесса.
Zaidah, Z. (2007). The Case Study as a research method. Journal Kemanusiaan, 9. 1-6.
Gustafsson, J. (2017). Single case studies vs. multiple case studies: a comparative study (Thesis). Halmstad, Sweden: Halmstad University.
Корнилова, Т.В., & Чумакова, М.А. (2014). Шкалы толерантности и интолерантности к неопределенности в модификации опросника С. Баднера. Экспериментальная психология, (7), 1, 92-110.
Корнилова, Т.В., & Корнилов, С.А. (2013). Интуиция, интеллект, личностные свойства (результаты апробации шкал опросника С. Эпстайна). Психологические исследования, (28), 6. 5. http:// psystudy.ru
Карпов, А.В. (2003). Рефлексивность как психическое свойство и методика ее диагностики. Психологический журнал, (24), 5, 45-57.
Шварцер, Р., Ерусалем, М., & Ромек, В. (1996). Русская версия шкалы общей самоэффективности Р. Шварцера и М. Ерусалема. Иностранная психология, 7, 71-77.
Люсин, Д.В. (2006). Новая методика для измерения эмоционального интеллекта: опросник ЭмИн. Психологическая диагностика, 4. 3-22.
Scott, S.G., & Bruce, R.A. (1995). Decision-making style: The development and assessment of a new measure. Educational and Psychological Measurement, (55), 5, 818-831.
Bouckenooghe, D., Vanderheyden, K., Mestdagh, S., & van Laethem, S. (2007). Cognitive motivation correlate of coping style in decisional conflict. The Journal of Psychology, (6), 141, 605-625.
Frisch, D. (1993). Reasons for framing effects. Organizational Behavior and Human Decision Processes, 54, 399-429.
Tombu, M. & Mandel, D.R. (2015). When does framing influence preferences, risk perceptions, and risk attitudes? The explicated valence account. Journal of Behavioral Decision Making, (28), 5, 464-476.
Корнилова, Т.В., Павлова, Е.М., Красавцева, Ю.В., & Разваляева, А.Ю. (2017). Связь фрейминг-эффекта с индивидуальными различиями у студентов-медиков и студентов-психологов. Национальный психологический журнал, (28), 4, 17-29. doi: 10.11621/npj.2017.0402.
Завантаження
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Політика, яка рекомендується журналам, що пропонують відкритий доступ
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
Політика, яка рекомендується журналам, що пропонують відкритий доступ з затримкою
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи, яка через [ВКАЖІТЬ ПЕРІОД ЧАСУ] з дати публікації автоматично стає доступною на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).