Гра як психологічна програма життєдіяльності суб’єкта
DOI:
https://doi.org/10.35774/pis2020.04.024Ключові слова:
гра, невизначеність, світ VUCA, гібридна війна, прекаріат, суб’єкт життєдіяльності, вчинок, принцип, модус, канон, системогенезАнотація
Сучасні особливості життєдіяльності людини характеризуються накопиченням ризиків критичної невизначеності, дефіциту передбачуваності та раціональних засновків для продуктивного прийняття рішень і соціальної взаємодії. Це актуалізує масштабні проблеми розмаїтого генезису. Зокрема, це глобальні проблеми військово-політичного, медико-соціального та культурно-економічного контексту. Прикладами цього є гібридне геополітичне протистояння, санітарна криза COVID-19, прекаріат-рухи Gilets jaunes і BLM та ін. Тому перед сучасною людиною постає критична необхідність знаходити і вживати надійні засоби життєдіяльності за таких умов. Наукова психологія має завдання створювати і надавати практичні ментальні інструменти для життя людини у складних соціальних умовах. Розробку таких ментальних інструментів доцільно здійснювати на мультидисциплінарних методологічних основах. Попередній аналіз таких основ свідчить, що універсальним інструментом життя людини у складних соціальних умовах є гра. Феномен гри знаходиться в предметному полі філософських, психологічних, математичних, соціологічних, культурологічних та політичних наукових ініціатив. Компаративний науковий аналіз підтверджує, що гра – це універсальна онтофеноменальна форма та продуктивна програма життєдіяльності суб’єкта; спосіб буття людини та суспільства в складних умовах. В межах наукової методології гра стає канонічним мультидисциплінарним базисом досліджень життєдіяльності людини і суспільства. Таку можливість грі надає її здатність забезпечувати процеси системогенезу людини та соціальної групи. Гра як програми життєдіяльності суб’єкта оптимально забезпечує виконання фундаментальних принципів системогенезу: 1) упорядкованої цілісності; 2) самостабілізації; 3) самоорганізації, 4) ієрархізації та 5) взаємоспівдії компонентів системи. Серед цих принципів провідну роль відіграє принцип взаємоспівдії. Він забезпечується механізмами вивільнення компонентів системи від надлишкових ступенів свободи, створення моделі корисного для системи результату. Наведені принципи аксіоматично та ізоморфно реалізуються як на рівні особистості, так і на рівні соціальної комунікації. Це відбувається завдяки ігрової програми суб’єкта, яка точно відповідає актуальній для нього ситуації. Універсальним системоутворюючим фактором генезу ігрової програми суб’єкта є корисність. Гра об’єднує часо-просторові показники, показники якості результату, механізми його верифікації. Гра носить програмно-генетичний контекст впливу на формування поведінки людини від модусу імітації до модусу повноцінної дії у невизначеності. Повноцінне застосування гри як програми діяльності в складних умовах поширює в суспільстві пріоритети інтерсуб’єктної комунікативної раціональності. Канонічність гри тут проявляється в ізоморфізмі її змісту і механізму з механізмами Парето-оптимальності (математична теорія ігор), комунікативної раціональності (філософія), таксономії видів провідної діяльності людини (психологія діяльності).
Посилання
Abulkhanova-Slavskaia, K.A. (1973). O subjekte psykhycheskoi deiatelnosty. Metodolohycheskye problemy psykholohyy. Moskva: Nauka [in Russian].
Shatyrko, L.O. (2016). Akademik V.A. Romenets: tvorchist i pratsi. Kyiv: Lybid [in Ukrainian].
Anokhyn, P.K. (1978). Yzbrannye trudy. Fylosofskye aspekty teoryy funktsyonalnoi systemy. Moskva: Yzdatelstvo Nauka [in Russian].
Anokhyn, P.K. (1975). Ocherky po fyzyolohyy funktsyonalnykh system. Moskva: Medytsyna [in Russian].
Dovatura, A.Y. (1983). Arystotel. Sochynenyia v chetyrekh tomakh. T. 4. Moskva: Mysl [in Russian].
Bern, E. (2016). Yhry, v kotorye yhraiut liudy. Psykholohyia chelovecheskykh otnoshenyi. Sweden: Philosophical arkiv [in Russian].
Vorobev, N.N. (1984). Osnovy teoryy yhr. Beskoalytsyonnye yhry. Moskva: Nauka [in Russian].
Vyhotskyi, L.S. (2000). Psykholohyia. Moskva: Yzdatelstvo EKSMO-Press [in Russian].
Habermas, Yu. (2001). Filosofskyi dyskurs Modernu. Kyiv: Chetverta khvylia [in Ukrainian].
Hanzen, V.A. (1984). Systemnye opysanyia v psykholohyy. Lenynhrad: Yzdatelstvo Lenynhradskoho unyversyteta [in Russian].
Huseltseva, M.S. (2015). Kulturno-analytycheskyi podkhod k yzuchenyiu evoliutsyy psykholohycheskoho znanyia. Dyss. d-ra. psykhol. nauk. Moskva [in Russian].
Davydov, V.V. (1996).Teoryia razvyvaiushcheho obuchenyia. Moskva: YNTOR [in Russian].
Dyksyt, A., Skyt S., Reily D., (2017). Stratehycheskye yhry. Dostupnyi uchebnyk po teoryy yhr. Moskva: Mann, Yvanov y Ferber [in Russian].
Stepyna, V.S., Haidenko, P.P., Kasavyna, Y.T., Oizermana, T.Y., Rokmora, T., Kharre, R., Khiubnera, K., Shchedrovytskoho, P.H., Yudyna, B.H. (2009). Entsyklopedyia epystemolohyy y fylosofyy nauky. Moskva: Kanon+, Reabylytatsyia [in Russian].
Zaporozhets, A.V. (2000). Psykholohyia deistvyia. Moskva – Voronezh: Yzdatelstvo NPO “MODEK” [in Russian].
Zaporozhets, A.V. (1986). Yzbrannye psykholohycheskye trudy. V dvukh tomakh. Tom 1. Psykhycheskoe razvytye rebenka. Moskva: Pedahohyka [in Russian].
Zenher, Kh. fon. (2018). Polnoe sobranye. 36 znamenytykh kytaiskykh stratahem v odnom tome. Moskva: EKSMO [in Russian].
Kaiua, R. (2007). Yhry y liudy. Staty y esse po sotsyolohyy kultury. Moskva: Obedynennoe Humanytarnoe Yzdatelstvo [in Russian].
Krushevskyi, A.V. (1977). Teoryia yhr. Kyev: Yzdatelskoe obъedynenye “Vyshcha shkola” [in Russian].
Furman A.V., Furman O.Ie, Shandruk S.K. ta in. Metodolohiia i psykholohiia humanitarnoho piznannia. (2019). Ternopil: Vydavnytstvo Ternopilskoho natsionalnoho ekonomichnoho universytetu [in Ukrainian].
Lomov, B.F. (1975). V systemnom podkhode v psykholohyy. Zhurnal Voprosy psykholohyy, 2, 31–45 [in Russian].
Lomov, B.F. (1984). Metodolohycheskye y teoretycheskye problemy psykholohyy. Moskva: Nauka [in Russian].
Neiman, Dzh. fon, Morhenshtern, O. (1970). Teoryia yhr y ekonomycheskoe povedenye. Moskva: Nauka [in Russian].
Nemov, R.S. (2007). Psykholohycheskyi slovar. Moskva: Humanytarnyi yzdatelskyi tsentr VLADOS [in Russian].
Stepyn, V.S., Huseinov, A.A., Semyhyn, H.Iu., Ohurtsov, A.P. (2010). Novaia fylosofskaia entsyklopedyia. V 4 tomakh. T. II. Moskva: Mysl [in Russian].
Stepyn, V.S., Huseinov, A.A., Semyhyn, H.Iu., Ohurtsov, A.P. (2010). Novaia fylosofskaia entsyklopedyia. V 4 tomakh. T. III. Moskva: Mysl [in Russian].
Stepyn, V.S., Huseinov, A.A., Semyhyn, H.Iu., Ohurtsov, A.P. (2010). Novaia fylosofskaia entsyklopedyia. V 4 tomakh. T. IV. Moskva: Mysl [in Russian].
Ouen, H. (1971). Teoryia yhr. Moskva: Myr [in Russian].
Davydova, V.V., Zaporozhtsa, A.V., Lomova, B.F., (1983). Psykholohycheskyi slovar. Moskva: Pedahohyka [in Russian].
Furman, A.V. (2012). Psykholohiia vchynku: shliakhy tvorchosti V.A. Romentsia. Kyiv: Lybid [in Ukrainian].
Retiunskykh, L.T. (1998). Ontolohyia yhry. Dyss. d-ra. psykhol. nauk. Moskva [in Russian].
Rohovyn, M.S. (1977). Strukturno-urovnevye teoryy v psykholohyy. Yaroslavl: Yzdatelstvo Yaroslavskoho hosudarstvennoho unyversyteta [in Russian].
Tatenka, V.O. (2006). Liudyna. Subiekt. Vchynok. Filosofsko-psykholohichni studii. V.A. Romenets, Vchynok i postannia kanonichnoi psykholohii (s. 11–36). Kyiv: Lybid [in Ukrainian].
Romenets, V.A. (1978). Istoriia psykholohii XX stolittia. Kyiv: Vyshcha shkola [in Ukrainian].
Romenets, V.A, Manokha, I.P. (2017). Istoriia psykholohii XX stolittia. Kyiv: Lybid [in Ukrainian].
Romenets, V.A. (2004). Psykholohiia tvorchosti. Kyiv: Lybid [in Ukrainian].
Rubynshtein, S.L. (1973). Problemy obshchei psykholohyy. Moskva: Pedahohyka [in Russian].
Saaty, T. (1993). Pryniatye reshenyi. Metod analyza yerarkhyi. Moskva: Radyo y sviaz [in Russian].
Saaty, T., Kerns, K. (1991). Analytycheskoe planyrovanye. Orhanyzatsyia system. Moskva: Radyo y sviaz [in Russian].
Stepanov, O.M. (2006). Psykholohichna entsyklopediia. Kyiv: Akademvydav [in Ukrainian].
Kyiashchenko, L.P., Stepyn, V.S. (2009). Postneklassyka: fylosofyia, nauka, kultura. V.S. Stepyn, Klassyka, neklassyka, postneklassyka: kryteryy razlychenyia. Sankt-Peterburh: Yzdatelskyi dom “Mirj” [in Russian].
Kyrychuka, O.V., Romentsia, A.V. (1999). Osnovy psykholohii. T.M. Tytarenko, Vchynokekzystentsii (s. 556–573). Kyiv: Lybid [in Ukrainian].
Tutushkyna, M.K. (2001). Praktycheskaia psykholohyia. Sankt-Peterburh: Yzdatelstvo Dydaktyka Plius [in Russian].
Shynkaruk, V.I. (2002). Filosofskyi entsyklopedychnyi slovnyk. Kyiv: “Abrys” [in Ukrainian].
Furman, A.V. (2014). Teoretychna model hry yak uchynennia. Zhurnal nauka i osvita, 5, 95-104 [in Ukrainian].
Furman, A.V., Shandruk, S.K. (2014). Orhanizatsiino-diialnisni ihry u vyshchii shkoli. Ternopil: Vydavnytstvo Ternopilskoho natsionalnoho ekonomichnoho universytetu [in Ukrainian].
Furman, A.V., Shandruk, S.K. (2014). Sutnist hry yak uchynennia. Ternopil: Vydavnytstvo Ternopilskoho natsionalnoho ekonomichnoho universytetu [in Ukrainian].
Furman, A.V., Shandruk, S.K. (2014). Tsyklichno-vchynkova model hry, yak ontofenomenalnoi danosti. Zhurnal Psykholohiia i suspilstvo, 4, 24 – 63 [in Ukrainian].
Khai, H.A. (1978). Teoryia yhr v khyrurhyy. Lenynhrad: Medytsyna [in Russian].
Khairulin, O. (2019). Ihrovyi imperatyv suchasnoi viiny. Zhurnal Psykholohiia i suspilstvo, 3-4, 73-94. DOI: https://doi.org/10.35774/pis2019.03.073 [in Ukrainian]
Shchedrovytskyi, H.P. (2004). Orhanyzatsyonno-deiatelnostnaia yhra. Sbornyk tekstov yz arkhyva H.P. Shchedrovytskoho. T9. (1). Moskva: Nasledye MMK [in Russian].
TERRAPENE Process Management Suite (2006). User Guide and Handbook. Plexus Corporation. APA dictionary of psychology by Gary, R. VandenBos. (2008). First edition.
Завантаження
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Політика, яка рекомендується журналам, що пропонують відкритий доступ
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
Політика, яка рекомендується журналам, що пропонують відкритий доступ з затримкою
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи, яка через [ВКАЖІТЬ ПЕРІОД ЧАСУ] з дати публікації автоматично стає доступною на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
