Міжособове спілкування і вплив як осереддя та інструмент соціально-психологічної роботи

Анотація

У статті вивчено проблематику феноменів спілкування та впливу у системі соціально-психологічної роботи (СПР), де вона – важливий інструмент врегулювання правозахисних, фінансово-матеріальних, соціально-медичних, прогнозувальних, реабілітаційних, корекційних, консультативних тощо запитів і потреб народонаселення України; доведено, що успішність та продуктивність СПР залежать від етики та ефективності спілкування і впливу фахівця соціально-психологічної сфери, його професійних дій і вчинків, особливо під час широкомасштабної війни українського народу; обґрунтовано СПР як багаторольовий вид діяльності, що сутнісно спрямований на соціально і психологічно незахищені верстви населення країни; описано атрибутивні ознаки СПР, а саме пізнання, розуміння та утілення у систему життєдіяльності «людина – людина» динамічної структури спілкування (комунікативний, інтерактивний, перцептивний, спонтанно-інтуїтивний) як різновидів обміну (інформаційний, діловий, смисловчинковий, самосенсовий); охарактеризовано комунікативний компонент контактування у взаємодії «соціальний працівник – клієнт» як інформаційно-смисловий аспект взаємодії, інтерактивний – як діяльний, перцептивний – як цикл пізнання і сприйняття іншого, спонтанно-інтуїтивний – як саморефлексивний, самоосягальний перебіг власних процесів; водночас доведено, що різновиди обміну забезпечують взаємоузгодження рольових очікувань, уможливлюють згоду як умову розгортання продуктивної взаємодії, а також координують позиції, наміри, цінності, забезпечують довіру як умову стійкості взаємостосунків чи, навпаки, їх конкурентоспроможність, боротьбу, упорядковують цикли стосунків, зв’язків, намірів, здійснюють цілепокладання діяльності, культурний розвиток, самоототожнюють власне Я із продуктами творчості, зумовлюють виникнення Его-інтеграції людини як процесу об’єднання усіх своїх Я (минулих, теперішніх, майбутніх, одвічних) у системно-функціональну цілісність; підкреслено, що чотири аспекти спілкування як різновиди обміну є одним із п’яти базових параметрів теорії інноваційно-психологічного клімату (за О.Є. Фурман); узмістовлено стратегії (імперативну, маніпулятивну, розвивальну, модульно-розвивальну) та парадигми психологічного впливу (реактивну або об’єктну, акціональну або суб’єктну, діалогічну або суб’єкт-суб’єктну, вітакультурну), що дають змогу виокремити принципи та закономірності продуктивної організації у стосунках соціальних працівників і клієнтів та визначити ефективність психосоціальних установок і настановлень у практиці соціально-психологічної роботи.