Взаємоспричинення парадигм, стратегій, класів і методів соціально-психологічного впливу
DOI:
https://doi.org/10.35774/pis2019.02.044Ключові слова:
стратегії, парадигми, соціально-психологічний вплив, класи впливу, взаємовпливАнотація
У статті проаналізовано відомі парадигми (реактивна, акціональна, діалогічна) та стратегії (імперативна, маніпулятивна, розвивальна) соціально-психологічного впливу, що наявні у психологічній науці; воднораз підкреслено, що на терені теоретичної психології сформувалася ще одна парадигма – вітакультурна, якій відповідає модульно-розвивальна стратегія впливу. Описано, що категорія психологічного впливу є надважливим інтелектуальним конструктом прикладної методології, тому що поєднує узмістовлення теоретичної і практичної гілок психології. Аргументовано, що феноменальна актуалізація впливу забезпечує регуляцію різних функціональних цілісностей і станів у сфері спільного психічного життя людей і спрямована на різноаспектні виміри суб’єктивного самозреалізування і самотворення особи. Охарактеризовано, що теоретико-методологічне підґрунтя запропонованих нами ще у 2003 році класів соціально-психологічного впливу – пізнавально-суб’єктний вплив, нормативно-особистісний взаємовплив, ціннісно-індивідуальнісний самовплив, духовно-універсумне самотворення – становить системомиследіяльнісна методологія Г.П. Щедровицького. Ці класи функціонують у модульно-розвивальній системі А.В. Фурмана й поетапно сприяють становленню учасників навчального процесу як суб’єктів освітньої поведінки, особистостей освітньої діяльності, індивідуальностей освітнього вчинку, універсумів духовного самотворення. Показано, що це цілісно досягається, оскільки кожен клас містить взаємодоповнення як опосередкованих (параметри, властивості, принципи, процеси), безпосередніх (механізми, засоби, методи) впливів, так і кватерної сукупності методів впливу (раціонального переконання, нормонаслідування, морального й спонтанно-сенсового виборів). Доведено, що пізнавально-суб’єктний вплив підпорядкований системі “потреби – установка – поведінка”, нормативно-особистісний взаємовплив – “норми – діяльність – особистість”, ціннісно-індивідуальнісний самовплив – “цінності – вчинкові дії – індивідуальність”, духовно-універсумне самотворення – “спонтанність – осягнення – універсум”; завдяки дії встановлених класів поперемінно актуалізується той чи інший образ суб’єктивної реальності (суб’єкт, особистість, індивідуальність, універсум).
Посилання
Абульханова-Славская К.А. Категория субъекта в современной психологии. Сучасна психологія в ціннісному вимірі: мат-ли Третіх Костюківських читань, м. Київ, 20–22 грудня 1994 р. В. 2-х т. Т.1. Київ, 1994. С. 4-10.
Адлер А. Индивидуальная психология. История зарубежной психологии : тексты. Москва : МГУ, 1986. 344 с.
Ананьев Б. Г. Человек как предмет познания : науч. изд. СПб. : Питер, 2001. 288 с.
Ананьев Б.Г. Избранные психологические труды: В 2 т. Москва : Педагогика, 1980. Т.1. 268 с.
Арсеньев А.С. Размышления о работе С.Л. Рубинштейна “Человек и мир”. Вопросы философии. 1993. № 5. С. 130–160.
Боуэн М. Духовность и личностно-центрированный подход. Вопросы психологии. 1992. № 3–4. С. 29-35.
Брушлинский А.В. Проблема субъекта в психологической науке. Психологический журнал. 1991. Т.12, №6. С. 3–11.
Выготский Л.С. Мышление и речь: собр. соч.: В 6 т. Т.2. Москва : Педагогика, 1982. С. 246–255.
Гегель Г. Энциклопедия философских наук: В 3 т. Москва, 1977. Т.2. С. 553.
Зейгарник Б.В. Теории личности в зарубежной психологии. Москва : МГУ, 1982. 129 с.
Зимбардо Ф., Ляйппе М. Социальное влияние. СПб.: Питер, 2000. 448 с.
Карпенко З.С. Аксіопсихологія особистості. Київ : ТОВ “Міжнар. фінансова агенція”, 1998. 216 с.
Ковалёв Г. А. Три парадигмы в психологии – три стратегии психологического воздействия. Вопросы психологии. 1987. № 3. С. 41–49.
Ковалев Г.А. О системе психологического воздействия. Психология воздействия (проблемы теории и практики). Москва : АПН СССР, 1989. С. 4–43.
Колесников В.Н. Лекции по психологии индивидуальности. Москва : Институт психологии РАН, 1996. 224 с.
Корнєв М.Н., Коваленко А.Б. Соціальна психологія. Київ : КДУ, 1985. 304 с.
Краснухина Е.К. Дом как любовь. Ступени. 1997. №10. С. 40–49.
Краткая философская энциклопедия. Москва : Прогресс, 1994. 574 с.
Крысько В.Г. Социальная психология. Москва : Владос-Пресс, 2001. 208 с.
Кун Т. Структура научных революций : научн.-популярн. изд.; сост. В.Ю. Кузнєцов. Москва : ООО “Изд-во АСТ”, 2002. 608 с.
Лосев А.Ф., Тахо-Годи А.А. Платон. Аристотель. Москва : Молодая гвардия, 1993. 383 с.
М’ясоїд П.А. Загальна психологія: навч. посіб. Київ : Вища школа, 2000. 479 с.
Попов Б. В. Альтернативна модель етносу та людини (кілька зауваг щодо вітацентричної парадигми). Філософська думка. 2001. № 4. С. 37–54.
Поппер К. Відкрите суспільство та його вороги: В 2 т. Київ : Основи, 1994. Т.1.: У полоні Платонових чарів. 444 с.; Т.2.: Спалах пророцтва. Гегель, Маркс та послідовники. 494 с.
Психологический словарь / под ред. В.П. Зинченко, Б.Г. Мещерякова. 2-е изд. Москва : Педагогика-Пресс, 1997. 440 с.
Психологія: Підручник / Ю.Л. Трофімов, В.В. Рибалка, П.А. Гончарук та ін., за ред. Ю.Л. Трофімова. Київ : Либідь, 1999. 558 с.
Резвицкий И.И. Личность, индивидуальность, общество. Москва, 1984. С. 29.
Роменець В.А., Маноха І.П. Історія психології ХХ століття. Київ : Либідь, 1998. 992 с.
Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. СПб.: Питер, 2000. 712 с.
Сковорода Г. Наркіс. Розмова про те: пізнай себе : твори: В 2 т. Т.1. К.: АН УРСР, 1961. – 640 с.
Слободчиков В.И., Исаев Е.И. Основы психологической антропологии. Психология человека: Введение в психологию субъективности. Москва: Школа-Пресс, 1995. 384 с.
Татенко В.А. Психология в субъектном измерении. Київ : Просвита, 1996. 404 с.
Фейдимен Дж., Фрейгер Р. Личность и личностный рост. Москва, 1994. 128 с.
Философия культуры. Дом. Ступени : спецвыпуск. 1997. № 10. С. 5–34.
Философский словарь. Москва : Политиздат, 1991. 560 с.
Фрейд З. Введение в психоанализ. Лекции. Москва : Наука, 1989. 456 с.
Фурман (Гуменюк) О. Є. Психологія впливу : монографія. Тернопіль : Економічна думка, 2003. 304 с.
Фурман (Гуменюк) О. Освітнє спілкування як інформаційний, діловий, психосмисловий і самосенсовий різновиди обміну. Психологія і суспільство. 2005. №3. С. 73–94.
Фурман (Гуменюк) О.Є. Теорія і методологія інноваційно-психологічного клімату загальноосвітнього закладу: монографія. Ялта-Тернопіль : Підручники і посібники, 2008. 340 с.
Фурман А. В. Модульно-розвивальне навчання : принципи, умови, забезпечення : монографія. Київ : Правда Ярославичів, 1997. 340 с.
Фурман А. Розширення сфери професійної психологічної роботи: соціокультурний підхід. Технологія інноваційного пошуку в системі вищої освіти: зб. мат-ів до регіон. наук.-метод. конф., 19 квітня 2002 р. Тернопіль: Економічна думка, 2002. С. 48–51.
Фурман А. Теорія освітньої діяльності як метасистема. Психологія і суспільство. 2001. № 3. С. 105–144 ; 2002. № 3–4. С. 20–58.
Фурман А.В. Ідея і зміст професійного методологування: монографія. Тернопіль: ТНЕУ, 2016. 378 с.
Фурман А.В. Модульно-розвивальна організація миследіяльності – схема професійного методологування. Психологія і суспільство. 2005. №4. С. 40–69.
Фурман А.В. Парадигма як предмет методологічної рефлексії. Психологія і суспільство. 2013. №3. С. 72–85.
Фурман О.Є. Психологічні параметри інноваційно-психологічного клімату загальноосвітнього навчального закладу: дис. … доктора психол. наук: 19.00.07. Одеса, 2015. 467 с.
Храмова В. До проблеми української ментальності. Українська душа. К.: Фенікс, 1992. С. 3–35.
Щедровицкий Г.П. Избранные труды / ред.-сост. А. А. Пископпель, Л. П. Щедровицкий. Москва : Шк. культ. политики, 1995. 760 с.
Юнг К. Аналитическая психология. История зарубежной психологии : тексты. Москва : МГУ, 1986. С. 143–170.
Юнг К.Г. Архетип и символ. Москва : Ренессанс, 1991. 300 с.
Юнг К.Г. Проблемы души нашего времени. Москва : Прогресс, 1993. 310 с.
Завантаження
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Політика, яка рекомендується журналам, що пропонують відкритий доступ
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
Політика, яка рекомендується журналам, що пропонують відкритий доступ з затримкою
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи, яка через [ВКАЖІТЬ ПЕРІОД ЧАСУ] з дати публікації автоматично стає доступною на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
