Професійна толерантність студентів-гуманітаріїв: сутність, структура, особливості формування

Анотація

У роботі здійснено теоретичний огляд і методологічний аналіз видів, рівнів, аспектів і підходів до вивчення толерантності як соціокультурного явища і як інтегральної риси особистості, а також представлено найбільш вживані у сучасному науковому дискурсі визначення та змістово-смислові інваріанти терміна “толерантність”. Увагу зосереджено на висвітленні сутності толерантності як загальнонаукової категорії в аспекті аксіологічних, ідеально-типологічних, конфліктологічних, онтолого-історичних та інших інтерпретацій. У контексті основних психологічних напрямків – екзистенційно-гуманістична психологія, когнітивна психологія, психоаналітична теорія, бігевіоризм і психологія поведінки, психологія особистості – покомпонентно проаналізовано психологічну структура та особливості унаявлення толерантності у студентів-гуманітаріїв. Доведено, що це складне психологічне явище, яке має складну структурну мозаїку розвитку в комплексі мотиваційно-ціннісного, когнітивного, емоційно-вольового, конативного та рефлексивного компонентів. При цьому мотиваційно-ціннісний складник пов’язаний із ціннісно-смисловою системою особистості, у якій центральне місце займають цінності поваги до людини як такої, вартості його прав і свобод, рівноправність при виборі світогляду і життєвої позиції, вагомість відповідальності за особисте життя, визнання аналогічних можливостей розвитку і самоствердження в інших людей; когнітивний – виражається в умінні зрозуміти те, що відбувається довкола, і те, що змістовно наповнює й організовує світогляд, включаючи проблемну свідомість і діяльне мислення; емоційно-вольовий – полягає в умінні долати дратівливість, виявляти витримку, самоконтроль і саморегуляцію, а при роботі над собою узасаднюється в емпатії, любові, інтересі і повазі до інших; конативний – охоплює складну систему умінь, норм, навичок і компетенцій, які об’єднують поведінковий репертуар особистості і спрямовані на встановлення продуктивних контактів, уникнення конфліктів або їх конструктивне вирішення; рефлексивний – означає здатність до свідомої перебудови неадекватних установок, ставлень, конструктів і вчинків, передбачає уміння здійснювати самозвіт про те, що відбувається навколо та у власному особистісному світі. Запропоновано схему експериментально-діагностичного дослідження толерантності у взаємозалежності її структурних компонентів, їхніх психосмислових характеристик, критеріїв активізації та похідних від них показників. Конкретизована системою методів і методик дослідження, вона в деталях розкриває основні шкали вимірювання толерантності як на етапі констатації, так і на етапі формування. Описано результати емпіричного дослідження особливостей покомпонентної наявності толерантності у студентів першого і третього курсів бакалаврату і першого курсу магістратури. Встановлено, що для більшості студентів-гуманітаріїв характерний низький рівень толерантності, але з тенденцією до зростання психосмислового наповнення її структурних компонентів із кожним наступним роком навчання. Розроблено програму формування професійної толерантності, спрямовану на підвищення рівня цілісності її компонентів, котру реалізовано за допомогою психодіагностичної технології, тренінгових занять та навчально-рольових ігор в умовах кредитно-модульної системи вищої освіти. Її апробація на реальній вибірці студентів дала позитивні результати: підвищення рівня сформованості мотиваційно-ціннісного, когнітивного, емоційно-вольової, конативного та рефлексивного компонентів професійної толерантності, що свідчить про її ефективність і можливість широкого використання у виховній роботі вітчизняних ЗВО.