Успішність, успіх і Я-концепція особистості

Анотація

У статті проаналізовано диференціацію типових рівнів розвиткового функціонування викладацької діяльності (репродуктивний, адаптивний, локально-моделювальний, системно-моделювальний, компетентнісно-вчинковий), що корелюють із ступенями академічної успішності студентів ЗВО (недостатній, низький, середній, високий, надвисокий). Доведено, що компетентнісно-вчинковий щабель успішності, окрім того, ще й стимулює розвиток соціальної та особистої успішності, що у підсумку уможливить працю на ниві справи життя та згодом викристалізується у повноцінне духовне покликання. Водночас обґрунтовано, що особиста успішність як властивість-риса людини корелює із її здатністю бути щасливою, стати значущою особистістю для інших, котра спроможна організувати навколо себе довкілля і постати успішною особою на рівні індивідуальності та універсуму самотворення. Висвітлено види успішності (академічна або професійна, ситуаційна, соціальна, особиста), котрі взаємозалежно функціонують із еволюційними щаблями успіху (окремішній, періодичний, стабільний, творчий) та онтогенетичними рівнями організації Я-концепції як осереддям самосвідомості (проста, складна, стійка, позитивно-гармонійна). Аргументовано, що Я-концепція – це системно організована сукупність уявлень, ставлень, думок, розмірковувань, установок, переконань і почуттів особи стосовно самої себе, що виникає у процесі розгортання соціальної взаємодії як результат її психокультурного розвитку, а також є відносно стійким і воднораз піддатливим внутрішнім коливанням і змінам психічним новоутворенням. Доведена евристичність авторської моделі позитивно-гармонійнійної Я-концепції, що охоплює чотири структурні компоненти – ментально-когнітивний (Я-образ), емоційно-оцінковий (Я-ставлення), вчинково-креативний (Я-вчинок), спонтанно-духовний (Я-духовне), які функціонують у структурі інноваційно-психологічного клімату групи чи організації. Причому гармонійною вона визначається тому, що внутрішньо (думка про прийнятний Я-образ, самоставлення через адекватну самооцінку) та зовнішньо (освітні вчинкові дії (Я-вчинок), робота із психодуховними формами самоосягання (Я-духовне) – станами віри, істини, любови тощо)) цілісно впорядковує взаємовідношення між розвитковим функціонуванням компонентів Я-концепції особистості.