Методологічна оптика як інструмент мислевчинення

Анотація

Пропоноване дослідження становить завершений авторський  п р о є к т  створення складного комплексу багатомодульної методологічної оптики мультидисциплінарного дослідження постнекласичного способу-рівня миследіяльнісного здійснення, що надрефлексивно й метасистемно взаємодоповнює: а) відповідні багатопараметричні оптики класичного, некласичного і постнекласичного  т и п і в  наукової раціональності за логікою їх категорійного, критеріального, атрибутивного та мислевчинкового ускладнення; б) п’ятирівневу структурно-функціональну організацію (здійснену за філософськими категоріями «універсальне – загальне – особливе – одиничне – конкретне») методологічних  м о д у л і в  як збірних інструментів професійного методологування у рамках найбільш культурно значущих методологій; в) ідеали, принципи, стратегії та норми тільки зароджуваної  п о с т - н е к л а с и ч н о ї  методології, яка обстоює взаємопрониклий тип зв’язку між усіма науками, налагоджує діалог культур, інтегрує єдність істини і моральності, раціонального знання та етичної поведінки, легалізує змішані методи, парадигми, методологеми; г) засновки-постулати, категорії, канони та епістемологічні організованості метаметодологічної оптики, котра нині утворюється, як новітній постнекласичний проєкт взаємопов’язаних траєкторій розвитку філософії, науки, методології, фундується на розумінні оптики як інтегрального механізму чи складного комплексу засобів підбору та укомплектування лінз-модулів узаємозалежних розуміння, мислення, діяльності, рефлексії у канонічному форматі зреалізування  в ч и н к у  метаметодологування, предметом якого є дослідження наявних методологічних теорій і систем. При цьому саме методологічна оптика являє собою головне синтетичне упредметнення і парадигмальне осереддя обстоюваної тут  в е р с і ї  постнекласичної методології. Насамперед у зв’язку з цим за вчинковим принципом розкрито сутнісні четвірні узмістовлення, головні спричинення, інструментально-категорійні модулі логічно довершеної методологічної оптики, а також визначальні критерії типологічного розрізнення історично змінних і культурно відмінних за значущістю та впливом  і д е а л и  наукової раціональності. Воднораз уперше створені й детально охарактеризовані   м о д е л і  методологічних оптик класичної, некласичної і постнекласичної науки, чітко визначений їх усезростаючий кількісно і якісно параметричний набір, описані структурно-функціональні зв’язки, інваріантно прийняті ідеали і норми пізнавальної діяльності та основні епістемологічні організованості і продукти. Крім того, деталізовані та систематизовані аргументи-позиції постання постнекласичної епістемології у взаємодоповненні гносеологічного і суто знаннєвого аспектів рефлексивного розгляду. Аргументована п’ятирівнева категорійна схема чітко організованих лінз-модулів новітньої методологічної оптики теоретичного конструювання і психологічного пізнання модульно-розвивальної взаємодії як складносистемного психосоціального явища. У результаті методологічна оптика обґрунтована у чотирьох  в и м і р а х  чи  м о д у с а х  власної мислевчинкової буттєвості, а саме як: 1) метафоричний конструкт і категорійне поняття філософської і наукової методологій; 2) особливе налаштування дослідницької та конструювальної свідомості у її сутнісному осередді – інтенційності методологічного мислення – на власну саморефлексію; 3) самобутнє розмірковувальне знаряддя та ефективний інструмент мислевчинення і компетентного методологування; 4) інноваційний модульний комплекс саморефлексивних лінз (головним чином методів, засобів, механізмів та інструментів) конструювання, пізнання і перетворення дійсності-реальності, що використовується за конкретних умов, завдань, ресурсів, спроможностей.