Засадничі уявлення та категорійні засоби теорії діяльності

Анотація

Методологічне дослідження присвячене висвітленню інтелектуальних джерел, базових фундаментальних уявлень, категорійних засобів, науково-предметних ресурсів, системних і власне поліструктурних засновків, відтворювально-діяльнісних схем, логічних принципів та оргдіяльних нормативів, а також інваріантів рефлексивного, натуралістичного і діяльнісного позиціювання загальної теорії діяльності. Воно узагальнює результати виконання неформальною групою самоідентифікованих методологів під керівництвом Г.П. Щедровицького другої великої програми Московського методологічного гуртка, а саме створення теорії діяльності й утвердження діяльнісного підходу в філософсько-науковому дискурсі, починаючи із 60-х років минулого століття. Примітно те, що ця теорія постає на засадах системного підходу з його атрибутивними характеристиками поліструктурності, розвиткової функціональності, морфологічної та процесної цілісності, продуктивно використовує його категорійні засоби і понятійні можливості наукового предмета як епістемологічної системи. Загалом категорія діяльності із регулятивного важеля перетворюється на системотвірне осереддя світоглядно широких онтологічних уявлень і з об’єктивного принципу – на основний предмет дослідження-конструювання. Щонайперше це підтверджують схеми “відтворення діяльності і трансляції культури”, “акту діяльності” та “рефлексивного виходу”, що у взаємодоповненні виявляють методологічні ресурси мислення як діяльності, тобто розкривають механізм передачі культурних норм, парадигм, і власне способів і засобів самого мислення в соціокультурному, історичному плині повсякдення. Серед ядерних новоутворень методологічного мислення обґрунтовується рефлексія, яка ініціюється проблемними ситуаціями і водночас є специфічним механізмом розвитку діяльності завдяки різноманіттю форм та організованостей людської кооперації. У підсумку збагачення отримує не лише сам методологічний проєкт, що обстоює своєрідну “тоталізацію” рефлексії і рефлексивне “замикання” усієї сукупної сфери діяльності, а й перспектива третьої великої інтелектуальної програми, що виникає на рубежі 1980 років, – системомиследіяльнісної методології або СМД-методології.