Свідомість як проблема психології: постнекласична інтерпретація

Анотація

Зміст парадигми свідомості у психології змінювався разом зі зміною ідеалів раціональності. В класичній психології свідомість була тотожною психіці, її вивчали як відокремлену реальність з допомогою запозиченої з природознавства методології. У некласичної психології проблема свідомості перебувала на периферії психологічних досліджень, а методологічні стратегії, що дозволяють досліджувати суб’єктивну природу свідомості, мали латентний розвиток. Поворот до феномену свідомості стався на постнекласичному етапі розвитку психології. Він сформувався під впливом глобальних соціокультурних трансформацій сучасності, а також на підґрунті досягнень когнітивістики і нейронауки. У світлі постнекласичного ідеалу раціональності виявилася плинна, лабільна, процесно неперервна, надскладна і багатовимірна природа свідомості, а її вивчення вимагало пошуку нових дослідницьких стратегій. На постнекласичному етапі знову актуальною стала проблема розкодування свідомості як суб’єктивної реальності. Однак ця проблема не могла бути вирішена виключно в рамках когнітивних підходів і досягнень нейронауки. Постнекласичне трактування свідомості передбачало трансдисциплінарність (що дозволяє поєднати природничі та соціогуманітарні підходи до феномену свідомості), процесність перебігу і багатовимірність, антропологічний принцип (що вимагає вивчати свідомість безвідривно від людини в цілому), контекстуально (зважати на зміни свідомості в культурно-історичних і соціокультурних контекстах) і суб’єктивність. У сучасній постнекласичній інтерпретації свідомість (як і психіка в цілому) постає як складна самоорганізаційна система, а також як реальність особливого ґатунку – суб’єктивна, динамічна, багатовимірна. Одним із важливих методологічних ресурсів постнекласичного ідеалу раціональності є трансдисциплінарність дослідження феномену свідомості. А це означає, що конструктивну роль у розкритті суб’єктивної природи свідомості і вивченні її культурно-історичної мінливості відіграє гуманітарна методологія, реалізована, зокрема, в лоні принципів, настановлень і нормативів культурно-аналітичного підходу.

The content of the paradigm of consciousness in psychology changed along with a change in the ideals of rationality. In classical psychology consciousness was identical with the psyche, it was studied as an isolated reality through a methodology borrowed from natural science. In non-classical psychology the problem of consciousness was on the periphery of psychological research and methodological strategies that allowed to study the subjective nature of consciousness had latent development at this stage. The turn to the phenomenon of consciousness occurred at the post-non-classical stage of the development of psychology. It was formed under the influence of global socio-cultural transformations of the present, as well as the achievements of cognitive science and neuroscience. In the light of the post-non-classical ideal of rationality, a fluid, labile, procedural, supercomplex and multidimensional nature of consciousness was discovered and her research required the search for new research strategies. At the post-non-classical stage of psychology the problem of studying consciousness as a subjective reality became again topical. However this problem could not be solved solely within the framework of cognitive approaches and achievements of neuroscience. The post-non-classical interpretation of consciousness presupposed transdisciplinarity (allowing to unite the science and humanitarian approaches to the phenomenon of consciousness), processuality and multidimensionality, the anthropological principle (requiring the study of consciousness outside of separation from the person as a whole), contextuality (changes in consciousness in cultural, historical and sociocultural contexts) and subjectivity. In modern post-non-classical interpretation consciousness (like the psyche as a whole) appears as a complex self-organizing system, as well as subjective, dynamic and multidimensional reality. One of the important methodological resources of the post-non-classical ideal of rationality was the transdisciplinary study of the phenomenon of consciousness. An important role in the disclosure of the subjective nature of consciousness and the study of its cultural and historical variability is played by the humanitarian methodology implemented, in particular, in the cultural-analytical approach.