ПСИХОАНАЛІЗ ЯК МЕТОД ДОСЛІДЖЕННЯ ЛІТЕРАТУРИ (ПРИКЛАДНИЙ АСПЕКТ)

Анотація

Дослідження презентує осереддя авторської методологічної концепції органічного взаємозв’язку психоаналізу і лінгвістики - концепт людської душі, опертя на який передбачає поглиблене і смислорозлоге розуміння внутрішнього світу як творців художнього слова, так і героїв їхніх літературних творів. На прикладі головної героїні етюду “Лялечка” М.М. Коцюбинського детально охарактеризована ситуаційна динаміка тривожно-психічних розладів учительки Раїси Левицької у стосунках з о. Василем. Зокрема, встановлено, що текст цього твору має багато смислових нашарувань, які криються за майже кожним словом, словосполученням, реченням, де героїня підсвідомо рухається від ескапізму, соціофобії до перенесення і катарсису. В підсумку висновується, що застосування психоаналізу до вивчення української літератури є методологічно продуктивним інструментом виявлення нових смислових горизонтів видатних художніх творів.

The article presents the focus of the author methodological concept of organic interconnection of psychoanalysis and linguistics - the concept of human soul, reliance on which foresees the deep and wide sense their literal works. On the example of the heroin of the sketch “Lya-lechka” of M.M. Kotsyubynskyi the situational dynamics of anxious-psychic disorders of the teacher Rayisa Levytska in the relations with the Rev. Vasyl has been characterized. Particularly, it has been found, that the text of this literal work has a lot of notional settings, hidden behind each word, phrase, sentence, where the heroine unconsciously moves from escapism, sociophobia to transference and catharsis. The result of the research states that the use of psychoanalysis to studying the Ukrainian literature is a methodologically efficient instrument of discovering new conceptual horizons of outstanding artistic works.