Жертвопринесення у його архаїчній сутності

Анотація

Стаття розкриває вплив архаїзмів на мотиваційний потенціал психіки. В ній доводиться, що посеред архаїзмів (Едіп, вина, рабоволодарювання / рабопідкореність тощо) жертвопринесення (жертовність) відіграє синтезуючу роль. Передусім є підстави констатувати взаємозв’язок цих категорійних визначень з Едіпом (комплексом Едіпа), що знаходить виявлення в універсальності образу: “без вини винний” (Ісус Христос). Відомо, що таким же безневинно стражденним виявився й Едіп, який сам себе прирік на смерть (виколовши собі очі та відмовившись від їжі), що є ближчим до концептуальних засновків авторських пошукувань. Психодинамічна парадигма (яка формувалася групою дослідників упродовж останніх сорока років) надає теоретико-методологічні передумови дослідження архаїзмів, серед яких особливо виділяється жертвопринесення. Провідний висновок досліджень у річищі глибинної психології полягає в тому, що мотиваційно-смисловий потенціал суб’єкта у його архетипній сутності є центральною проблемою психології, яка об’єднує бінарність поглядів на психічне в життєвому і науковому, академічному і прикладному, традиційному і глибинному його розуміннєвих вимірах. Розгляд питання про мотиваційний потенціал архаїзмів (які заявляють про себе в архетипній символіці) охоплює подвоєні змісти, притаманні людині від народження, які мають не лише індивідуально-особистісну (онтогенетичну), а й філогенетичну природу. Матеріал статті висвітлює основні архаїчно-динамічні тенденції психіки, а саме комплекс Едіпа, вина, жертовність, рабоволодарювання тощо. Особлива увага приділяється методам глибинного пізнання психіки в контексті виявлення мотиваційного впливу архаїзму жертвопринесення на психіку суб’єкта. Доводиться, що процес розвитку людства пов’язаний із просоціальними обмеженнями, що зумовлюють несвободу реалізації природних інстинктів, які задають спонтанну активність психіки. Архаїчний спадок людства подається у розрізі результатів дослідження можливостей пізнання цілісності психічного, його мотиваційно-смислового потенціалу. Аргументована значуща роль архаїзмів в особистісному становленні індивіда з характерним для нього відтінком минулого, яке синтезується в категоріях “стражденність”, “жертвопринесення”. Пропоноване дослідження  подає не лише науково-оглядовий матеріал за заявленою проблемою, а й стенограму діалого-аналітичної роботи з респондентом, яка засвідчує схильність його психіки до власної стражденності (жертовності) через некоректне обходження з ним чи то батьків, чи то вчителів. Окрім того, розкриваються можливості зліквідування у процесі АСПП деструкцій психіки з перспективою психічного новостановлення завдяки розширенню самоусвідомлення, котре пробуджує інстинкт самозбереження. Останнє відкриває загати нівелювання суб’єктом  тенденцій до самопокарання, самоїдства та самодепривації.