Психологія гри та ігрового змісту інших видів діяльності

Автор(и)

  • Віктор Москалець доктор психологічних наук, професор, завідувач кафедри загальної та клінічної психології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, м. Івано-Франківськ. bober.if@gmail.com

DOI:

https://doi.org/10.35774/pis2020.02.071

Ключові слова:

суб’єкт, гра, ігрова діяльність, мотивація ігрової діяльності, удавані ситуації, ігровий зміст діяльності, ігрові навчально-розвивальні засоби, ігрові психокорекційні засоби

Анотація

Сутнісні психологічні властивості будь-якої діяльності полягають у її мотивації й відтак у тих цілях, котрі скеровують суб’єкта до неї як до засобу їх досягнення. Основу мотивації ігрової діяльності (гри у “чистому” вигляді) становлять позитивно забарвлені емоційні переживання, які актуально виникають в особи (втіха від азарту, духовного піднесення та ін.). Здобування і використання матеріальних благ та/чи соціальних переваг не постають її визначальними мотивами. Та й гра не належить ні майбутньому, ні минулому, а лише теперішньому – самому своєму перебігу “тут і тепер”. Однак таке мотиваційне узасаднення притаманне не тільки грі, а й деяким іншим видам діяльності. Так звані ігрові засоби, якими послуговуються інші діяльності, поділяються на два типи – навчально-розвивальні (тренувальні, рольові, ділові тощо) і психокорекційні. У суб’єкта, котрий прагне ефективно використати такі засоби, має домінувати мотивація, що відповідає їх призначенню. Differentia specifiс ігрової діяльності – це створення суто ігрових удаваних ситуацій. Саме ця властивість є предикатно-дискурсною підставою денотату терміна “гра”. Саме від “удаваності” утворюють ті конотатні значення його та інші асоціювання, котрі створюють дефініційний релятивізм у семантичному полі ігрової діяльності. Примітною умовою розігруваних ситуацій є правила, які забезпечують ігровий лад, тоді як відхилення від цього ладу псують і знецінюють гру. Як і табу та імперативи усіх форм нормативної регуляції, ігрові правила не дозволяють, а вимагають самообмеження, котре не стимулює позитивно забарвлених емоційних реакцій, тому що лімітує свободу дій. Однак суб’єкт приймає ці правила добровільно та із задоволенням дотримується їх, переживаючи “кураж” і демонструючи свої психічні і фізичні здатності (кмітливість, спритність та ін.), особливо, коли його гра вражає майстерністю, красою, викликає захоплення. Зауважується, що запаморочливі і забавні ситуації – це сутнісно не ігри, а чисто розваги. Стверджується, що власне гра та ігровий зміст інших видів діяльності містять доволі помітний розвивально-освітній потенціал, сприяючи успішному опануванню особою знаннями, уміннями, навичками, компетенціями. Передусім мовиться про такі методи навчання, як ділові та рольові ігри, навчання-маневри військових, діяльність фахівців в особливих умовах. Воднораз ігрові психокорекційні методи, захоплюючи кожного учасника своїм ігровим змістом, призначені допомогти йому позбутися наслідків психічних травм, яких він зазнав на життєвому шляху, або “розгальмувати” у його психіці позитивні, проте пригнічені, загальмовані, властивості. Тому втіха, задоволення від такого самоочищення – це психологічне наповнення ігрового змісту цих методик. Крім того, доводиться, що гра розвиває естетичну чутливість – здатність сприймати красу і втішатися нею завдяки й посередництвом ладу, порядку, гармонії та іншим естетичним якостям. Відтак гра – це не тільки відсутність внутрішнього примусу, а й свобода духу, вивільнення психічної енергії. Скажімо, суб’єкт поринає у віртуальну свободу духу і під час творення, і у ситуації сприймання мистецтва, що тішить і вабить його вже самим цим процесом. У будь-якому разі в емпатійних відгуках на художні образи особа звеселяється (“куражиться”) своїм живим духом, спроможністю своєї духовності. Цей базовий зміст мотивації художньо-естетичної діяльності семантично споріднений з мотивацією гри. Аргументується, що у гри й релігії є подібні властивості: удавані ситуації, обов’язкові умовності, позитивне емоційне забарвлення процесу діяння. Однак це уподібнення – результат суто теоретичного осмислення, тоді як повна картина буттєвості гри є набагато складнішою.

Посилання

Bahtin, M. M. (1965). Tvorchestvo Fransua Rable i narodnaya kultura srednevekovya i Renessansa [The work of Francois Rabelais and the folk culture of the Middle Ages and the Renaissance]. Moscow: Hudozhestvennaya literatura [in Russian].

Vitgenshteyn, L. (1994). Filosofskie rabotyi [Philoso¬phical work]. Vol. 1. Moscow: «Gnozis» [in Russian].

Vygotskiy, L. S. (1984). Sobranie sochineniy [Collected Works]. Vol. 4. Moscow: Prosveschenie [in Russian].

Geyzinga, Y. (1994). Homo Ludens. Kyiv: Osnovy [in Ukrainian].

Gra ta igri [Game and play]. (1991). Kurer YUNESKO [in Ukrainian].

Furman, A. V. & Furman, O. I. & Shandruk, S. K. & Co (2019). Metodolohiia i psykholohiia humanitarnoho piznannia. Do 25-richchia naukovoi shkoly profesora A. V. Furmana [Methodology and psychology of huma¬nitarian cognition. To the 25th anniversary of professor A. V. Furman’s scientific school]. Ternopil: TNEU [in Ukrainian].

Moskalets, V. (2012). Vydy diialnosti z pozytsii subiektnoho pidkhodu v psykholohii [Types of activity from the standpoint of the subject approach in psychology]. Psykholohiia i suspilstvo – Psychology and Society, 4, 66–78 [in Ukrainian].

Moskalets, V. P. (2014). Zoopsykholohiia i porivnialna psykholohiia [Zoopsychology and comparative psycho¬logy]. Kyiv: Tsentr uchbovoi literatury [in Ukrainian].

Moskalets, V. P. (1994). Psykholohichne obgruntu¬vannia ukrainskoi natsionalnoi shkoly [Psychological education of Ukrainian national schools]. Lviv: Svit [in Ukrainian].

Moskalets, V. P. (2019). Psykholohiia relihii [Psychology of Religion]. Kyiv: KNT [in Ukrainian].

Moskalets, V. (2019). Funktsionalno-psykholohichna sutnist svidomosti yak ramkovoi umovy piznannia, metodolohuvannia, viry, myslennia, diialnosti [Functional and psychological essence of consciousness as a framework condition for cognition, methodology, faith, thinking, activity]. Psykholohiia i suspilstvo – Psychology and Society, 1, 35–51. DOI: doi.org / 10.35774 / pis2019.01.035 [in Ukrainian].

Furman, A. V. (2014). Metodolohichne obgruntu¬vannia tsyklichno-vchynkovoi typolohii ihor [Methodo¬logical substantiation of cyclic-action typology of games]. Vitakulturnyi mlyn – Vitacultural mill, Vol. 16, 4–14 [in Ukrainian].

Furman, A. V. (2014). Teoretychna model hry yak uchynennia [Theoretical model of the game as an act]. Nauka i osvita – Science and education, 5, 95–104 [in Ukrainian].

Furman, A. V. & Shandruk, S. K. (2014). Orha¬nizatsiino-diialnisni ihry u vyshchii shkoli [Organizational and activity games in high school]. Ternopil: TNEU [in Ukrainian].

Furman, A. V. & Shandruk, S. K. (2014). Sutnist hry yak uchynennia [The essence of the game as a deed]. Ternopil: TNEU [in Ukrainian].

Khairulin, O. M. (2019). Kaskad ihrovoho mode¬liuvannia zhyttiediialnosti subiekta [The cascade of game modeling of the subject’s life]. Psykholohiia i suspilstvo – Psychology and Society, 2, 66–97. DOI: https: // doi.org / 10.35774 / pis2019.02.066 [in Ukrainian].

Khairulin, O. M. (2018). Psykholohichni vymiry ihrovoho modeliuvannia u viiskovii spravi [Psychological dimensions of game modeling in military affairs]. Psykholohiia i suspilstvo – Psychology and Society, 1–2, 83–108. DOI: https: // doi.org / 10.35774 / pis2018.01.083 [in Ukrainian].

Shiller, F. (1974). Estetyka [Aesthetics]. Kyiv: Mystetstvo [in Ukrainian].

Shchedrovitsky, H. P. (2005). Orhanizatsiino-diialnisna hra yak nova forma orhanizatsii i metod rozvytku kolektyvnoi myslediialnosti. Psykholohiia i suspilstvo – Psychology and Society, 4, 29–39 [in Ukrainian].

Caua R. (1958). Les jeux et les homes. Paris: Gallimare [in French].

Завантаження

Як цитувати

Статті цього автора (цих авторів), які найбільше читають

Схожі статті

1-10 з 480

Ви також можете розпочати розширений пошук схожих статей для цієї статті.