Психологія гри та ігрового змісту інших видів діяльності
DOI:
https://doi.org/10.35774/pis2020.02.071Ключові слова:
суб’єкт, гра, ігрова діяльність, мотивація ігрової діяльності, удавані ситуації, ігровий зміст діяльності, ігрові навчально-розвивальні засоби, ігрові психокорекційні засобиАнотація
Сутнісні психологічні властивості будь-якої діяльності полягають у її мотивації й відтак у тих цілях, котрі скеровують суб’єкта до неї як до засобу їх досягнення. Основу мотивації ігрової діяльності (гри у “чистому” вигляді) становлять позитивно забарвлені емоційні переживання, які актуально виникають в особи (втіха від азарту, духовного піднесення та ін.). Здобування і використання матеріальних благ та/чи соціальних переваг не постають її визначальними мотивами. Та й гра не належить ні майбутньому, ні минулому, а лише теперішньому – самому своєму перебігу “тут і тепер”. Однак таке мотиваційне узасаднення притаманне не тільки грі, а й деяким іншим видам діяльності. Так звані ігрові засоби, якими послуговуються інші діяльності, поділяються на два типи – навчально-розвивальні (тренувальні, рольові, ділові тощо) і психокорекційні. У суб’єкта, котрий прагне ефективно використати такі засоби, має домінувати мотивація, що відповідає їх призначенню. Differentia specifiс ігрової діяльності – це створення суто ігрових удаваних ситуацій. Саме ця властивість є предикатно-дискурсною підставою денотату терміна “гра”. Саме від “удаваності” утворюють ті конотатні значення його та інші асоціювання, котрі створюють дефініційний релятивізм у семантичному полі ігрової діяльності. Примітною умовою розігруваних ситуацій є правила, які забезпечують ігровий лад, тоді як відхилення від цього ладу псують і знецінюють гру. Як і табу та імперативи усіх форм нормативної регуляції, ігрові правила не дозволяють, а вимагають самообмеження, котре не стимулює позитивно забарвлених емоційних реакцій, тому що лімітує свободу дій. Однак суб’єкт приймає ці правила добровільно та із задоволенням дотримується їх, переживаючи “кураж” і демонструючи свої психічні і фізичні здатності (кмітливість, спритність та ін.), особливо, коли його гра вражає майстерністю, красою, викликає захоплення. Зауважується, що запаморочливі і забавні ситуації – це сутнісно не ігри, а чисто розваги. Стверджується, що власне гра та ігровий зміст інших видів діяльності містять доволі помітний розвивально-освітній потенціал, сприяючи успішному опануванню особою знаннями, уміннями, навичками, компетенціями. Передусім мовиться про такі методи навчання, як ділові та рольові ігри, навчання-маневри військових, діяльність фахівців в особливих умовах. Воднораз ігрові психокорекційні методи, захоплюючи кожного учасника своїм ігровим змістом, призначені допомогти йому позбутися наслідків психічних травм, яких він зазнав на життєвому шляху, або “розгальмувати” у його психіці позитивні, проте пригнічені, загальмовані, властивості. Тому втіха, задоволення від такого самоочищення – це психологічне наповнення ігрового змісту цих методик. Крім того, доводиться, що гра розвиває естетичну чутливість – здатність сприймати красу і втішатися нею завдяки й посередництвом ладу, порядку, гармонії та іншим естетичним якостям. Відтак гра – це не тільки відсутність внутрішнього примусу, а й свобода духу, вивільнення психічної енергії. Скажімо, суб’єкт поринає у віртуальну свободу духу і під час творення, і у ситуації сприймання мистецтва, що тішить і вабить його вже самим цим процесом. У будь-якому разі в емпатійних відгуках на художні образи особа звеселяється (“куражиться”) своїм живим духом, спроможністю своєї духовності. Цей базовий зміст мотивації художньо-естетичної діяльності семантично споріднений з мотивацією гри. Аргументується, що у гри й релігії є подібні властивості: удавані ситуації, обов’язкові умовності, позитивне емоційне забарвлення процесу діяння. Однак це уподібнення – результат суто теоретичного осмислення, тоді як повна картина буттєвості гри є набагато складнішою.
Посилання
Bahtin, M. M. (1965). Tvorchestvo Fransua Rable i narodnaya kultura srednevekovya i Renessansa [The work of Francois Rabelais and the folk culture of the Middle Ages and the Renaissance]. Moscow: Hudozhestvennaya literatura [in Russian].
Vitgenshteyn, L. (1994). Filosofskie rabotyi [Philoso¬phical work]. Vol. 1. Moscow: «Gnozis» [in Russian].
Vygotskiy, L. S. (1984). Sobranie sochineniy [Collected Works]. Vol. 4. Moscow: Prosveschenie [in Russian].
Geyzinga, Y. (1994). Homo Ludens. Kyiv: Osnovy [in Ukrainian].
Gra ta igri [Game and play]. (1991). Kurer YUNESKO [in Ukrainian].
Furman, A. V. & Furman, O. I. & Shandruk, S. K. & Co (2019). Metodolohiia i psykholohiia humanitarnoho piznannia. Do 25-richchia naukovoi shkoly profesora A. V. Furmana [Methodology and psychology of huma¬nitarian cognition. To the 25th anniversary of professor A. V. Furman’s scientific school]. Ternopil: TNEU [in Ukrainian].
Moskalets, V. (2012). Vydy diialnosti z pozytsii subiektnoho pidkhodu v psykholohii [Types of activity from the standpoint of the subject approach in psychology]. Psykholohiia i suspilstvo – Psychology and Society, 4, 66–78 [in Ukrainian].
Moskalets, V. P. (2014). Zoopsykholohiia i porivnialna psykholohiia [Zoopsychology and comparative psycho¬logy]. Kyiv: Tsentr uchbovoi literatury [in Ukrainian].
Moskalets, V. P. (1994). Psykholohichne obgruntu¬vannia ukrainskoi natsionalnoi shkoly [Psychological education of Ukrainian national schools]. Lviv: Svit [in Ukrainian].
Moskalets, V. P. (2019). Psykholohiia relihii [Psychology of Religion]. Kyiv: KNT [in Ukrainian].
Moskalets, V. (2019). Funktsionalno-psykholohichna sutnist svidomosti yak ramkovoi umovy piznannia, metodolohuvannia, viry, myslennia, diialnosti [Functional and psychological essence of consciousness as a framework condition for cognition, methodology, faith, thinking, activity]. Psykholohiia i suspilstvo – Psychology and Society, 1, 35–51. DOI: doi.org / 10.35774 / pis2019.01.035 [in Ukrainian].
Furman, A. V. (2014). Metodolohichne obgruntu¬vannia tsyklichno-vchynkovoi typolohii ihor [Methodo¬logical substantiation of cyclic-action typology of games]. Vitakulturnyi mlyn – Vitacultural mill, Vol. 16, 4–14 [in Ukrainian].
Furman, A. V. (2014). Teoretychna model hry yak uchynennia [Theoretical model of the game as an act]. Nauka i osvita – Science and education, 5, 95–104 [in Ukrainian].
Furman, A. V. & Shandruk, S. K. (2014). Orha¬nizatsiino-diialnisni ihry u vyshchii shkoli [Organizational and activity games in high school]. Ternopil: TNEU [in Ukrainian].
Furman, A. V. & Shandruk, S. K. (2014). Sutnist hry yak uchynennia [The essence of the game as a deed]. Ternopil: TNEU [in Ukrainian].
Khairulin, O. M. (2019). Kaskad ihrovoho mode¬liuvannia zhyttiediialnosti subiekta [The cascade of game modeling of the subject’s life]. Psykholohiia i suspilstvo – Psychology and Society, 2, 66–97. DOI: https: // doi.org / 10.35774 / pis2019.02.066 [in Ukrainian].
Khairulin, O. M. (2018). Psykholohichni vymiry ihrovoho modeliuvannia u viiskovii spravi [Psychological dimensions of game modeling in military affairs]. Psykholohiia i suspilstvo – Psychology and Society, 1–2, 83–108. DOI: https: // doi.org / 10.35774 / pis2018.01.083 [in Ukrainian].
Shiller, F. (1974). Estetyka [Aesthetics]. Kyiv: Mystetstvo [in Ukrainian].
Shchedrovitsky, H. P. (2005). Orhanizatsiino-diialnisna hra yak nova forma orhanizatsii i metod rozvytku kolektyvnoi myslediialnosti. Psykholohiia i suspilstvo – Psychology and Society, 4, 29–39 [in Ukrainian].
Caua R. (1958). Les jeux et les homes. Paris: Gallimare [in French].
Завантаження
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Політика, яка рекомендується журналам, що пропонують відкритий доступ
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
Політика, яка рекомендується журналам, що пропонують відкритий доступ з затримкою
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи, яка через [ВКАЖІТЬ ПЕРІОД ЧАСУ] з дати публікації автоматично стає доступною на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).