"Знайти себе" і "бути вірним собі" як вектори самопізнання

Автор(и)

  • Роман Трач американський учений-психолог українського походження, доктор філософії, професор, член Національної академії педагогічних наук України, член Американської психологічної асоціації (APA), член Асоціації гуманістичної психології (AHP), професор психології Національного університету “Києво-Могилянська академія”, заслужений професор психології у Сент Джон Фішер коледжі, член Наукового товариства імені Тараса Шевченка (НТШ-А), постійний автор і член редакційної колегії журналу “Психологія і суспільство”

DOI:

https://doi.org/10.35774/pis2018.03.112

Ключові слова:

людина, самопізнання, душа, переживання, автентичність, гуманістична психологія, психотерапія, особиста автономія, самореалізація особистості

Анотація

У статті самопізнання розглядається як одна з атрибутивних властивостей розвиткового функціонування свідомої здатності людини бути присутньою у світі. Йдеться про розуміння особистості як про шарову побудову: у підґрунті перебуває “емоційно-динамічне єство”  (Г. Скоровода) чи “організм” (К. Роджерс), тобто наші потяги, прагнення й пов’язані з ними емоції; і над ним поверх когнітивно-вольову “особисту надбудову” (Ф. Лерш), свідоме “Я”. Наші переживання є автентичними (справжніми), коли те, що переживається у підґрунті особи (“живіт“,“серце“), не відшовхнуте  від нашої особистої надбудови (“розум“, “воля“), як це стається у фройдистських витісненнях, а навпаки, людина  дає собі звіт того, що там діється, й керується цим у своїх рішеннях і висловах. Витіснення “підвалу” із поля наших переживань веде до нещирості, брехні самому собі (Ж-П. Сартр), й у крайніх випадках – до неврозу та психозу. Особистісно центрована  психотерапія  Карла Роджерса допомагає людині “знайти себе“, прислуховуватись до свого “організму” і помалу рухатись у напрямку до “повно функціональної особистості”. Йдеться про стиль життя, у якому людина відкрита до своїх глибинних переживань і бере їх до уваги у своїх рішеннях та поведінці. Поняття “повністю функціонуючої особистості” подібне до концепції самоактуалізаційної особи А. Маслова.

Using the personаlity theory of German psychologist Philipp Lersch, a phenomenological elucidation of what it means “to thine own self be true” is offered. Lersch views the person as a two-tіеr structure.  The <affective-dynamic> base is formed by our drives, needs, desires, and emotions connected with them. Resting upon it is the <personal superstructure> of thinking and decision-making processes. Harmonious working together of both levels is a precondition of personal authenticity, while lack of it, as in repressions,   leads to inauthentic, “phony“ experiences and behaviors (as described by J.D.Salinger in  his novel “Catcher in the rye”). In the person-centered therapy of Carl Rogers client is slowly moving in the direction of a <fully functioning person> which is open to and in touch with experiences of its <organism>, i.e. its  <affective-dynamic base>. This Rogerian concept is similar to the A.H. Maslow’s descriptions of <self-actualizing persons>.

Посилання

Балл Г.О. Концепція самоактуалізації особистості в гуманістичній психології // Психологія і суспільство. – 2017. – №2. – С. 16–32.

Берн Е. Игры, в которые играют люди. – Екатеринбург: ЛИТУР,1999.

Бичко А.К. Класична доба української філософії // Філософія: Курс лекцій. –Київ: Либідь, 1994.

Лейнґ Р.Д. Екзистенційно-феноменологічні основи науки про особу // “Антологія гуманістичної психології”, Том 1, за ред. Р. Трача і Г. Балла. – Київ: Пульсари, 2001. – С. 110–121.

Лерш Ф. Структура особи. – Київ: Пульсари, 2014.

Сартр Ж.-П. Буття і ніщо. – К иїв: Основи, 2001.

Селінджер Дж.Д. Над прірвою у житі. –Київ: Молодь,1984. Передрукована під назвою “Ловець у житі”. – Харків: Фоліо, 2010 і Харків: Книжковий клуб “Клуб сімейного дозвілля”, 2015.

Стівенс Б. Із мого життя. Антологія гуманістичної психології, том 1. За ред. Р. Трача і Г. Балла. – Київ: Пульсари, 2001. – С. 60–78.

Тeйлор Ч. Етика автентичності. – Київ: Дух і Літера, 2002.

Трач Р. Гуманістична течія у психології // Психологія і суспільство. – 2017. – №2. – С. 33–40.

Франкл В.Е. Человек в поисках смысла. – Москва: Прогресс,1990.

Фурман А.А. Психологія смисложиттєвого розвитку особистості: [монографія] / Анатолій Анатолійович Фурман. – Тернопіль: ТНЕУ, 2017. – 508 с.

Шустер Ш. Філософські практики як альтернативні шляхи до благополуччя // Антологія гуманістичної психології, том 2. За ред. Р. Трача і Г. Балла. –Київ: Пульсари, 2005. – С. 239–250.

Frankl V.E. Ein Psycholog erlebt das Konzentrationslager. Wien: Verlag fьr Jugend und Volk, 1946.

Fromm E. Individual and social origins of neurosis. American Sociological Review, 1944, 9, р. 380.

Ionesco E. Rhinoceros. Paris: Gallimar, 1959.

Maslow A.H. Motivation and personality. 2nd ed. New York: Harper & Row, 1970.

Maslow A.H. The farther reaches of human nature. New York: Viking, 1971.

Rogers C.R. On becoming a person. Boston: Houghton Mifflin,1972.

Sartre J.-P. La putain respectueuse. Paris: Gallimar, 1947.

Завантаження

Як цитувати

Схожі статті

1-10 з 548

Ви також можете розпочати розширений пошук схожих статей для цієї статті.