Архітектоніка маніпулятивно-ігрової взаємодії особистості та держави

Анотація

Реальність функціонування в державі для громадянина часто є травмівною, що спричиняє недовіру до неї, деформує його громадянську ідентичність та зумовлює переважання маніпулятивно-ігрової взаємодії, яка створює ілюзію здолання повсякденних життєвих проблем. Така взаємодія становить окремий різновидом нездорових відносин між особою та державою, що існує поряд зі здоровими стосунками, але за певних умов може поширюватися в суспільному просторі. Якщо здорові відносини передбачають раціональний прозорий обмін (скажімо, громадянин платить податки, а держава захищає його), то нездорові – імітують наявність такого обміну (громадянин ухиляється від сплати податків, а держава лише вдає захист його інтересів, насправді опікуючись лише окремою вузькою групою людей). Маніпуляційно-ігрова взаємодія ґрунтується здебільшого на суб’єкт-об’єктній парадигмі відносин між громадянином та державою, яка полягає у тому, що ініціатор гри вбачає у собі суб’єкта, а в іншій стороні відносин – об’єкта. При цьому гра, будучи одиницею вказаної взаємодії, може бути як симетричною («дзеркально» відображати гру партнера, до прикладу, ігри, спрямовані на збагачення за рахунок іншої сторони, що спостерігаються як зі сторони громадянина, так і держави), так і несиметричною (присутні тільки в одного партнера взаємодії). Симетричні ігри втілюють у собі подібність прагнень, очікувань та моральних стандартів громадянина і держави, тоді як несиметричні – різнорідність мотивів, прагнень і стандартів, а також ґрунтуються на різних парадигмах відносин. У чинному дослідженні описані та проаналізовані дві симетричних гри («Паразит» і «Ти мені винен»), ініціатором котрих є громадянин у першому випадку і держава – в другому і які демонструють подібні приховані мотиви, плановані виграші, спільність суб’єктно-об’єктної парадигматики, та одна несиметрична гра («Боротьба з корупцією»), яка містить специфічну внутрішньо суперечливу мотивацію зі сторони держави як інституційної соціальної організації. Доведено, що ці базові інваріанти маніпулятивно-ігрової взаємодії дають змогу глибше усвідомити її варіативну архітектоніку, як результат, віднайти можливості «виходу з гри» як для громадянина, так і для держави.

The reality of life within the state is often traumatic for citizens, which causes distrust of the state, deforms civic identity, and leads to the dominance of manipulative game interaction, which creates the illusion of solving problems. The manipulative-game interaction between a citizen and the state is a type of unhealthy relationship between them; it exists alongside healthy relationships, but under certain conditions it can spread in society. While healthy relations involve a rational and transparent exchange (for example, a citizen pays taxes and the state protects him or her), unhealthy relations involve an imitation of such an exchange (a citizen evades paying taxes, and the state only pretends to protect his or her interests while actually protecting a separate narrow group of people). Manipulative-game interaction is based mainly on the subject-object paradigm of relations between a citizen and the state, which means that the initiator of the game sees himself as a subject and the other party to the relationship as an object. The game is a unit of manipulative-game interaction. Each game can be either symmetrical («mirroring» the partner&apos game – for example, games aimed at enrichment at the expense of the other party are observed both by the citizen and the state) or asymmetrical (present only in one partner of the interaction). Symmetric games embody the similarity of aspirations, expectations, and moral standards of the citizen and the state; asymmetric games embody the heterogeneity of motives, aspirations, and standards and are based on different paradigms of relations. This approach is substantiated by the description and analysis of games:symmetrical games (a pair of games, «Parasite» and «You Owe Me») initiated by a citizen in the first case and by the state in the second: similar ulterior motives, planned winnings, and a common subject-object paradigm of relations are observed. On the contrary, the asymmetrical game «Fighting Corruption» contains a specific internally contradictory motivation on the part of the state as a social organization. The analysis of this manipulative game interaction is necessary in order to realize it and, as a result, to find opportunities to «get out of the game» for both the citizen and the state.