Терпимість як загальнолюдська цінність і психосоціальний феномен
DOI:
https://doi.org/10.35774/pis2019.02.108Ключові слова:
людина, суспільство, терпимість, сутність терпимості, толерантність, взаємодіяАнотація
У статті проаналізована терпимість як значущий людський і суспільний феномен; висвітлена складність сутнісного психосоціального узмістовлення цієї інтегральної риси-якості – людської взаємодії; наголошена важливість урахування цієї універсальної цінності в процесі вирішення проблемних ситуацій, щонайперше при здоланні міжнаціональних конфліктів. Аргументовано, що первинно терпимість розуміли як ставлення до іншого переважно в релігійному контексті, а згодом, через зростання секуляризаційних процесів, почали її розглядати як регуляційний механізм взаємостосунків між людьми, як норму цивілізованих відносин, як чинник міжсуб’єктного порозуміння, як соціальну вартість. Водночас у цій науковій розвідці висновується, що терпимість – це своєрідний різновид толерантності. Ці два поняття, як відомо, є важливими концептами сучасних досліджень, де постають своєрідними категоріями культури чи світоглядними універсаліями, з одного боку, виокремлюються як інтегральні особистісні риси людини – з іншого. Воднораз підтримана формула (запропонована А.В. Фурманом у 2013 році), що толерантність прямо пропорційна порозумінню, помноженого на терпимість (чисельник) й обернено пропорційна неповазі, помноженій на агресію (чисельник). Окрім того, обґрунтована ідея про те, що терпимість, яка сприяє злагоді та прогресу, – це не вседозволеність, не терпиме ставлення до несправедливості, не відмова від своїх настановлень, а шлях до обдумування власних вчинків та прийняття конструктивних рішень. Окремо висвітлені відмінності у розвитку толерантної свідомості сучасних росіян та українців: світ перших наповнений кліматом агресивності і захланності, а других – в основному терпимості і толерантності.
Посилання
Декларация принципов толерантности, утвержена резолюцией 5.61. Генеральной конференции ЮНЕСКО от 16 ноября 1995 года. URL: http//zakon4.rada.gov.ua/ilaws/show/995-503/print1390217521886403.
Кримський С. Під сигнатурою Софії. Київ : Вид. дім “Києво-Могилянська академія”, 2008. 367 с.
Ліпцев А. Організаційні цінності у структурі організаційної культури державної установи. Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. пр. / редкол. В.В. Корженко (гол. ред.) та ін. Харків : Вид-во Харків, НАДУ “Магістр”, 2006. С. 484–493.
Мелихов А. Национальная терпимость: етический минимум или недосягаемая мечта? Нева. 2007. №6. С. 167–181.
Пірен М.І. Політико-управлінська еліта України: соціопсихологічний аналіз : монографія. Чернівці : ЧНУ, 2013. 424 с.
Психологія вчинку: шляхами творчості В.А. Роменця : зб. ст. / упоряд. П.А. М’ясоїд; відп. ред. А.В. Фурман. Київ : Либідь, 2012. 296 с.
Савчин М.В. Духовний потенціал людини : монографія, 2-ге вид., перероб. та доп. Івано-Франківськ : Місто НВ, 2010. 508 с.
Святе Євангеліє. Укр. Правосл. Церков: Полтавская Єпархія. Б.ч. Спасо-Преображен. Мегар. Монастир, 2004. 576 с.
Сорокин П.А. Человек. Цивилизация. Общество / общ. ред. сост. и предисл. А.Ю. Согомонов; пер. с. англ. Москва : Политиздат, 1992. 543 с.
Уолцер М. О терпимости / пер. с англ. И. Мюнберг. Москва : Идея-Пресс, Дом интелл. книги, 2000. 160 с.
Форд Л. Преображающее лидерство. Книга о видении, ценностях и переменах, которым лидер учится у Иисуса. Симферополь, 2006. 320 с.
Фурман А.В. Ґенеза толерантності та перспективи українотворення (комплексний проект). Психологія і суспільство. 2013. №1. С. 6–20.
Фурман А.В. Ідея і зміст професійного методологування : монографія. Тернопіль : ТНЕУ, 2016. 378 с.
Чапутовіч Я. Функціонування держави і суспільний капітал. URL: http://www.ji.iviv.ua/n45text/czaputowicz.htm
Шопенгауэр А. Свобода воли и нравственность. Москва : Республика, 1992. 448 с.
Завантаження
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Політика, яка рекомендується журналам, що пропонують відкритий доступ
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
Політика, яка рекомендується журналам, що пропонують відкритий доступ з затримкою
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи, яка через [ВКАЖІТЬ ПЕРІОД ЧАСУ] з дати публікації автоматично стає доступною на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).