Архетипічний підхід до терапії посттравматичного розладу у військових (комбатантів)
Ключові слова:
психотерапія, військова культура, комбатанти, посттравматичний стресовий розлад, індивідуаціяАнотація
Пропонується юнгіанська модель як основа для психотерапевтичної роботи з ветеранами. Виокремлюються універсальні – архетипальні – теми, присутні у традиціях багатьох військових культур: а) прийняття свого призначення воїна, б) примирення із загиблими чи вбитими, в) відновлення честі ворога тощо, а також обговорюються моральні та духовні аспекти травми війни. Наголошується про відносно невисоку цінність емоційного катарсису в клінічній перспективі травми – поряд з важливістю засвідчення досвіду травмування з боку неосудливої та відданої військовій справі особи. При цьому зосередження на простому усуненні симптому характеризується як редукціоністське ставлення фахівця і як таке, що переживається як неповага і навіть аморальність з боку ветерана. Обґрунтовується головне завдання психотерапевта – прийняття «тіневої» сторони потягів воїна, реальності зла і руйнування, проте поза епістемологічних чи психіатричних рамок. Водночас стверджується, що постановка діагнозу ПТСР призводить до соціальної маргіналізації ветерана на тлі безпорадності цивільного суспільства, оскільки «психічна хвороба» має лікуватись фахівцями саме у сфері психічного здоров’я. Посттравматичні симптоми тлумачаться в контексті психічної функції, яку вони можуть виконувати, а також як стимул до «Шляху воїна», моральної та духовної подорожі ветерана до глибшого і повнішого життя. Наслідуючи Юнга, пропонується використовувати досвід травми задля досягнення індивідуації, що передбачає психологічну місткість, самоприйняття, повніше прийняття відповідальності за свою поведінку та значиму позицію в соціумі. Зауважується на зрозумілій, але помилковій стратегії, що нині існує в західному суспільстві, уникати розмов про війну. Автор застерігає, що нерозділений травматичний досвід може впливати на нащадків воїна опосередковано навіть через покоління, маючи за результат розрив між поколіннями і постійну травму дисоціації.
Посилання
Best, E. (1903). Notes on the art of war, as conducted by the Maori of New Zealand, with accounts of various customs, rites, superstitions, etc, pertaining the war, as practiced and believed in by the ancient Maori, Part VII. The Journl of the Polynesian Society, 12(3), 145-165.
Bion, W. R. (1962). A thoery of thinking. International Journal of Psychoanalysis, 43: 306-310.
Bracken, P. (1998). Hidden agendas: Deconstructing post traumatic stress disorder. In: P. Bracken & C. Perry (Eds.), Rethinking the Trauma of War (p. 38-59). London: Free Association.
Brim, W. & Riggs, D. (2011). Sleep disorders. In: B. Moore & W. Penk (Eds.), Treating PTSD in Military Personnel: A clinical handbook (p. 270-287). New York: Guilford.
Brooke, R. (1993). Coyote Barks at Prometheus: Archetypacl images of the therapeutic stance. The Humanistic Psychologist, 21(spring): 58-63.
https://doi.org/10.1080/08873267.1993.9976906
Brooke, R. (2012). An archetypal perspective for combat trauma. Bulletin of the American Academy of Clinical Psychology, 13(1):2-7.
Brooke, R. (2015). Jung and Phenomenology: Classic edition. London and New York: Routledge.
https://doi.org/10.4324/9781315766690
Cwik, G. (1991). Active imagination as imaginative play-space. In: M. Stein & N. Schwartz-Salant (Eds.), Liminality and Transitional Phenomena (p. 99-114). Wilmette, IL: Chiron.
Decher, L. (2007). Combat trauma: Treatment from a mystical/spiritual perspective. Journal of Humanistic Psychology, 47: 30-53.
https://doi.org/10.1177/0022167806293000
Edinger, E. (1992). Transformation of the God-image: An Elucidation of Jung's Answer to Job. Toronto: Inner City.
Eigen, M. (1986). The Psychotic Core. Northvale, NJ: Jason Aronson.
Garland, C. (Ed.) (2002). Understanding Trauma: A Psychoanalytical Approach (2nd edn). London: Karnac.
Gornod, R. (1985). Losing and finding: The location of arche¬typal experience. Journal of Analytical Psychology, 30: 117-133.
https://doi.org/10.1111/j.1465-5922.1985.00117.x
Hamner, M. (2011). Psychotic symptoms in posttraumatic stress disroder. Focus, 9(3): 278-285. Available at: http://focus.psychiatryonline.org/article.aspx/articleid=178204 [last accessed 6 August 2016].
https://doi.org/10.1176/foc.9.3.foc278
Hillman, J. (2004). A Terrible Love of War. London: Penguin.
Hoge, C. (2010). One a Warrior Always a Warrior. New York: Guilford.
Hoge, C. (2011). Interventions for war-related post-traumatic stress disorder: Meeting veterans where they are. Journal of the American Medical Association, 306: 549-551.
https://doi.org/10.1001/jama.2011.1096
Jeffries, M. (2014). Clinician's guide to medications for PTSD. Washington, DC: US Department of Veterans Affairs. Available at: www.pstd.va.gov/professional/treatment/overview/clinicians-guide-t-medications-for-ptsd-asp. [las accessed 6 August 2016].
Jung, C. G. (1902). On the psychology of so-called occult phenomena. In: H. Read, M. Fordham, & G. Adler (Eds.), The Collected Works of C. G. Jung: Vol. 1 (trans. R. Hull) (p. 3-88). Executive editor, W. McGuire. Bollingen Series XX, 20 volumes. London: Routledge and Kegan Paul; Princeton: Princeton University Press, 1953-1979. [Henceforward referred to as C. W., with the volume and page numbers.]
Jung, C. G. (1917/43). On the psychology of the unconscious. C. W., 7: 9-119.
Jung, C. G. (1919/48). The psychological foundations of belief in spirits. C. W., 8: 301-318.
Jung, C. G. (1921a). Psychological types. C. W., 6: passim.
Jung, C. G. (1921b). The therapeutic value of abreaction. C. W., 16: 129-138.
Jung. C. G. (1932). Sigmund Freud in historical setting. C. W., 15: 33-40.
Jung. C. G. (1934a). A review of the complex theory. C. W., 8: 92-104.
Jung, C. G. (1934b). The state of psychotherapy today. C. W., 10: 157-173.
Jung. C. G. (1935/53). Psychological commentary on The Tibetan Book of the Dead. C. W., 11: 509-526.
Jung. C. G. (1945). After the catastrophe. C. W., 10: 194-217.
Jung. C. G. (1946). The fight with the shadow. C. W., 10: 218-226.
Jung. C. G. (1948). General aspects of dream psychology. C. W., 8: 237-280.
Jung, C. G. (1963). Memories, Dreams, Reflections. Fontana, CA: Fontana Books, 1967.
Leslie, D., Mohamed, S., & Rosenheck, R. (2009). Offlabel-use of antipsychotic medications in the Department of Veterans Affairs healthcare system. Psychiatric Services, 60(9): 1175-1181.
https://doi.org/10.1176/ps.2009.60.9.1175
Lindsey, S., Carlson, E. & Sheikh, J. (2000). Psychotic symptoms in posttraumatic stress disorder. CNS Spectrums, 5(9): 52-57.
https://doi.org/10.1017/S1092852900021659
Marlantes, K. (2011). What Is It Like to Go to War. New York: Athlantic Monthly.
Papadopoulos, R. (1998). Destructiveness, atrocities, and healing: Epistemological and clinical reflections. Journal of Analytical Psychology, 43(4): 455-477.
https://doi.org/10.1111/1465-5922.00047
Paulson, D. (2005). Walking the Point: Male Initiation and the Vietnam Experience. New York: Paraview.
Paulson, D., & Krippner, S. (2007). Haunted by Combat. Westport, CT: Praeger Security International.
Podvoll, E. (1990). The Seduction of Madness. New York: Harper Collins.
Shay, J. (1995). Achilles in Vietnam: Combat Trauma and the Undoing of Character. New York: Touchstone.
Shay, J. (2002). Odysseus in America. New York: Scribner.
Stein, M. (1985). Jung's Treatment of Christianity. Wilmette, IL: Chiron.
Summerfield, D. (1998). The social experience of war and some issues for the humanitarian field. In: P. Bracken & C. Petty (Eds.), Rethinking the Trauma of War (pp. 9-37). London: Free Association.
Tick, E. (2005). War and the Soul.Wheaton, IL: Quest.
Tick, E. (2014). Warrior's Return: Restoring the Soul After War. Boulder, CO: Sounds True.
Wilmer, H. (1996). The healing nightmare: War dreams of Vietnam veterans. In: D. Barrett (Ed.), Trauma and Dreams (pp. 85-99), Cambridge, MA: Harvard University Press.
https://doi.org/10.4159/9780674270534-008
Winnicott, D. W. (1974). Fear of breakdown. International Review of Psychoanalysis, 1: 103-107.
Young, A. (1995). The Harmony of Illusions: Inventing Post-Traumatic Stress Disorder. Princeton, NJ: Princeton University Press.
Завантаження
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Політика, яка рекомендується журналам, що пропонують відкритий доступ
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
Політика, яка рекомендується журналам, що пропонують відкритий доступ з затримкою
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи, яка через [ВКАЖІТЬ ПЕРІОД ЧАСУ] з дати публікації автоматично стає доступною на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
