Екзистенціалізм – це гуманізм

Анотація

Методологічне дослідження всесвітньо відомого французького філософа, драматурга, письменника Ж.-П. Сартра (1905-1980) присвячене аргументованому висвітленню культурно-філософських здобутків екзистенціалізму як учення, що уможливлює людське життя й приймає за аксіому твердження, що всяка істина і будь-яка дія передбачають довкілля та суб’єктивність, котра організується або як поведінка, або як учинок. Фундаментальний засновок цього вчення формулюється у вигляді максими: «існування передує сутності», по-іншому, «потрібно виходити із суб’єкта», що стала на десятиріччя беззаперечною ідеологемою екзистенційного руху. А це означає, що особа спочатку існує, зустрічається, з’являється у світі й тільки потім визначається та набуває автентичності; відтак вона передусім є  п р о є к т, який переживається й реалізується суб’єктивно, творячи у такий спосіб із себе людину. Звідси постає гуманістичний сенс світоглядної доктрини екзистенціалізму: він віддає кожній особі у володіння її реальне буття і покладає на неї повну відповідальність. Причому в цій доктрині заперечується натуралістичний детермінізм, адже обстоюється думка, що немає жодної природи людини, як немає і Бога, котрий би її задумав. Тому сутність людини перебуває в ірраціональній площині, пов’язана із повною свободою діянь, почуттями смутку і страждання, спонтанними хвилями екзистенційного страху, нездоланною абсурдністю суспільного повсякдення, врешті-решт із випадковістю і пережиттям покинутості-самотності. У цих драматичних обставинах переповненого марноттям і безглуздістю світу людина приречена бути вільною, потенціалом власної свідомості створювати особисті цінності і визначати сенс життя, існувати для постійного здійснення себе, утверджуватися у стосунках з навколишніми через сукупність своїх учинків, розширюючи внутрішні горизонти як власної автентичності, так і конкретної інтерсуб’єктивності. Вона завжди перебуває віч-на-віч із змінною ситуацією, тому вибір повсюдно є вибором у чітко визначеному ситуаційному контексті буття. Отож екзистенціоналізм – це філософська доктрина дії, уприсутнення людиною себе у світі й відтак учення оптимістичне, звільняльне, гуманістичне.