Інтенційність як сутнісна ознака смисложиттєвого буття особистості
DOI:
https://doi.org/10.35774/pis2019.03.118Ключові слова:
буття, особистість, асертивність, благополуччя, інтенція, інтенційність, самоактуалізація, свідомість, смисложиттєве зорієнтування особистостіАнотація
Стаття присвячена проблемі вивчення інтенційності як осереддя становлення смисложиттєвих орієнтирів, соціокультурних поривань і прагнень індивідуально-духовного зростання особистості. Інтенційність як серцевинна особливість людської свідомості бути спрямованою на об’єктивні засновки-маркери буття спонукає особу до віднаходження й осягнення власних мотивів діяльності та передумов учинення в екзистенційному просторі самоздійснення. Смисложиттєве зорієнтування постає мірилом особистісного розвитку, котре засвідчує безмежні горизонти можливої повномірної самореалізації людини, а організація і систематизація її спрямувань опосередковується інтенційністю як віховою атрибутивною характеристикою психіки, що унапрямлює і зосереджує її думки та помисли на певних фактах об’єктивної реальності з урахуванням персональної причетності до них, породжуючи тим самим їх глибоке розуміння і сутнісне осягнення у вимірах власного відповідального прожиття. Так досягається особистісний рівень, стиль чи спосіб життя, коли людина свідомо вибудовує своє повсякдення, керуючись власним розумінням бажаного й належного, визначає виднокрай холістичного бачення світу, себе в ньому, що розкривається через свідомісне охоплювання своєї життєвої позиції, воднораз опосередковуючись її духовно-практичним ставленням до дійсності. Інтенційність як засаднича й одночасно домінантна функція свідомості тут постає як формовияв інтелектуальних потуг і сутнісних сил людини, особистісний вектор яких центрується на розумній організації, відповідальному усуб’єктненні і свідомісному розширенні горизонтів буття. Для повноцінного емпіричного дослідження смисложиттєвої сфери особистості як теоретичного конструкту, світоглядної універсалії і феноменальної плероми (тобто повноти, множини) використана низка методик (вивчення благополуччя, асертивності, самоактуалізації), що дає змогу визначити їх взаємозв’язок зі складниками інтенційності (установчим, когнітивним, емоційно-мотиваційним і поведінковим компонентами) як багатопараметричного індикатора смисложиттєвого зорієнтування людини. Отримані дані дозволяють рефлексивно оцінити змістовні риси-якості внутрішнього світу особистості, якісно охарактеризувати атрибути психічної активності на суб’єктно-індивідуальнісному рівні її життєдіяльності, витлумачити особливості сприйняття нею явищ навколишньої дійсності та спрогнозувати її подальші вчинки, стиль і спосіб життя.
Посилання
Анастази А., Урбина С. Психологическое тестирование. Санкт-Петербург: Питер, 2001. 688 с.
А. с. Тест-опитувальник компонентів асертивності (ТОКАС) / О. П. Саннікова, О. І. Санніков, Н. М. Подоляк. № 49766; заяв. 15.04.2013; реєстрац. 19.06.2013. 76 с.
Брентано Ф. Избранные работы. Москва: Дом интеллектуальной книги, 1996. 176 с.
Бурлачук Л. Ф., Морозов С. М. Словарь-справочник по психологической диагностике. Киев: Наукова думка, 1989. 198 с.
Гегель Г. В. Ф. Феноменология духа / ред. В. В. Бычков, П. П. Гайденко, M. H. Громов и др. Москва: Изд-во “Наука”, 2000. 495 с. (Серия “Памятники философской мысли”)
Гуссерль Э. Кризис европейских наук и трансцендентальная феноменология. Санкт-Петербург: Изд-во “Владимир Даль”, 2004. 400 с.
Гуссерль Э. Картезианские размышления. Санкт-Петербург: Наука; Ювента, 1998. 315 с.
Кант І. Рефлексії до критики чистого розуму. Київ: Юніверс, 2004. 464 с.
Мамардашвілі М. К. Проблема свідомості і філософське покликання. Психологія і суспільство. 2015. № 4. С. 19–27.
Маслоу А. Г. Новые рубежи человеческой природы. Москва: Смысл, 1999. 428 с.
М’ясоїд П. А. Психологічне пізнання: історія, логіка, психологія. Київ: Либідь, 2016. 558 с.
Роджерс К. О становлении личностью. Психотерапия глазами психотерапевта / пер. М. М. Исениной, под ред. Е. И. Исениной. Москва: Изд-во “Прогресс”, 1994. 256 с.
Санникова О. П. Феноменология личности: Избранные психологические труды. Одесса: СМИЛ, 2003. 256 с.
Франкл В. Человек в поисках смысла / общ. ред. Л. Я. Гозмана, Д. А. Леонтьева. Москва: Прогресс, 1990. 368 с.
Фетискин Н. П., Козлов В. В., Мануйлов Г. М. Социально-психологическая диагностика развития личности и малых групп. Москва: Изд-во Института Психотерапии, 2002. 490 с.
Фурман А. А. Концепція особистості в аксіологічній психології: контури сутнісної евристики. Психологія і суспільство. 2016. № 4. С. 89–103.
Фурман А. А. Психологія смисложиттєвого розвитку особистості: монографія. Тернопіль: ТНЕУ, 2017. 508 с.
Фурман А. В. Ідея і зміст професійного методологування: монографія. Тернопіль: ТНЕУ, 2016. 378 с.
Фурман А. В. Метатеоретична мозаїка життя свідомості. Психологія і суспільство. 2018. № 3–4. С. 13–50.
Фурман А. В., Фурман О. Є., Шандрук С. К., Гірняк А. Н. та ін. Методологія і психологія гуманітарного пізнання: колективна монографія. До 25-річчя наукової школи професора А. В. Фурмана. Тернопіль: ТНЕУ, 2019. 998 с.
Фурман А. В., Фурман О. Є., Шандрук С. К., Гірняк А. Н. та ін. Вітакультурна методологія: антологія. До 25-річчя наукової школи професора А. В. Фурмана: колективна монографія. Тернопіль: ТНЕУ. 2019. 980 с.
Хекхаузен Х. Мотивация и деятельность: в 2-х т. / под ред. Б. М. Величковского. Москва: Педагогика, 1986. Т. 2. 408 с.
Шевеленкова Т. Д., Фесенко Т. П. Психологическое благополучие личности. Психологическая диагностика. 2005. № 3. С. 95–121.
Ярошевский М. Г. История психологии от античности до середины XX века: учеб. пособ. Москва, 1996. 416 с. – 391
Frankl V. E. Der Wille zum Sinn. Bern: Huber. 1982. 272 p.
May R. Man’s Search for Himself. New York: W. W. Norton & Co., Inc. 1953. 281 р.
Ryff C. D. The structure of psychological well-being revisited. Journal of Personality and Social Psychology. 1995. Vol. 69. P. 719–727.
Ryff C. D. Psychological Well-Being. Encyclopedia of Gerontology. 1996. Vol. 2. P. 365–369.
Furman А. А. Personal world as the basis and factor of self-improvement of the human: Collection of scientific articles. Psychology. Pedagogy and Education. Scientific journal innovative solutions in modern science. Dubai, UAE. 2017. № 4 (13). 140–153.
Завантаження
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Політика, яка рекомендується журналам, що пропонують відкритий доступ
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
Політика, яка рекомендується журналам, що пропонують відкритий доступ з затримкою
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи, яка через [ВКАЖІТЬ ПЕРІОД ЧАСУ] з дати публікації автоматично стає доступною на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
