Інтенційність як сутнісна ознака смисложиттєвого буття особистості

Автор(и)

  • Анатолій Анатолійович Фурман доктор психологічних наук, доцент, декан соціально-гуманітарного факультету Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К.Д. Ушинського, член редакційної колегії і постійний автор журналу “Психологія і суспільство”, м. Одеса foorman@meta.ua ORCID: 0000-0002-4446-0549 http://orcid.org/0000-0002-4446-0549

DOI:

https://doi.org/10.35774/pis2019.03.118

Ключові слова:

буття, особистість, асертивність, благополуччя, інтенція, інтенційність, самоактуалізація, свідомість, смисложиттєве зорієнтування особистості

Анотація

Стаття присвячена проблемі вивчення інтенційності як осереддя становлення смисложиттєвих орієнтирів, соціокультурних поривань і прагнень індивідуально-духовного зростання особистості. Інтенційність як серцевинна особливість людської свідомості бути спрямованою на об’єктивні засновки-маркери буття спонукає особу до віднаходження й осягнення власних мотивів діяльності та передумов учинення в екзистенційному просторі самоздійснення. Смисложиттєве зорієнтування постає мірилом особистісного розвитку, котре засвідчує безмежні горизонти можливої повномірної самореалізації людини, а організація і систематизація її спрямувань  опосередковується інтенційністю як віховою атрибутивною характеристикою психіки, що унапрямлює і зосереджує її думки та помисли на певних фактах об’єктивної реальності з урахуванням персональної причетності до них, породжуючи тим самим їх глибоке розуміння і сутнісне осягнення у вимірах власного відповідального прожиття. Так досягається особистісний рівень, стиль чи спосіб життя, коли людина свідомо вибудовує своє повсякдення, керуючись власним розумінням бажаного й належного, визначає виднокрай холістичного бачення світу, себе в ньому, що розкривається через свідомісне охоплювання своєї життєвої позиції, воднораз опосередковуючись її духовно-практичним ставленням до дійсності. Інтенційність як засаднича й одночасно домінантна функція свідомості тут постає як формовияв інтелектуальних потуг і сутнісних сил людини, особистісний вектор яких центрується на розумній організації, відповідальному усуб’єктненні і свідомісному розширенні горизонтів буття. Для повноцінного емпіричного дослідження смисложиттєвої сфери особистості як теоретичного конструкту, світоглядної універсалії і феноменальної плероми (тобто повноти, множини) використана низка методик (вивчення благополуччя, асертивності, самоактуалізації), що дає змогу визначити їх взаємозв’язок зі складниками інтенційності (установчим, когнітивним, емоційно-мотиваційним і поведінковим компонентами) як багатопараметричного індикатора смисложиттєвого зорієнтування людини. Отримані дані дозволяють рефлексивно оцінити змістовні риси-якості внутрішнього світу особистості, якісно охарактеризувати атрибути психічної активності на суб’єктно-індивідуальнісному рівні її життєдіяльності, витлумачити особливості сприйняття нею явищ навколишньої дійсності та спрогнозувати її подальші вчинки, стиль і спосіб життя.

Посилання

Анастази А., Урбина С. Психологическое тестирование. Санкт-Петербург: Питер, 2001. 688 с.

А. с. Тест-опитувальник компонентів асертивності (ТОКАС) / О. П. Саннікова, О. І. Санніков, Н. М. Подоляк. № 49766; заяв. 15.04.2013; реєстрац. 19.06.2013. 76 с.

Брентано Ф. Избранные работы. Москва: Дом интеллектуальной книги, 1996. 176 с.

Бурлачук Л. Ф., Морозов С. М. Словарь-справочник по психологической диагностике. Киев: Наукова думка, 1989. 198 с.

Гегель Г. В. Ф. Феноменология духа / ред. В. В. Бычков, П. П. Гайденко, M. H. Громов и др. Москва: Изд-во “Наука”, 2000. 495 с. (Серия “Памятники философской мысли”)

Гуссерль Э. Кризис европейских наук и трансцендентальная феноменология. Санкт-Петербург: Изд-во “Владимир Даль”, 2004. 400 с.

Гуссерль Э. Картезианские размышления. Санкт-Петербург: Наука; Ювента, 1998. 315 с.

Кант І. Рефлексії до критики чистого розуму. Київ: Юніверс, 2004. 464 с.

Мамардашвілі М. К. Проблема свідомості і філософське покликання. Психологія і суспільство. 2015. № 4. С. 19–27.

Маслоу А. Г. Новые рубежи человеческой природы. Москва: Смысл, 1999. 428 с.

М’ясоїд П. А. Психологічне пізнання: історія, логіка, психологія. Київ: Либідь, 2016. 558 с.

Роджерс К. О становлении личностью. Психотерапия глазами психотерапевта / пер. М. М. Исениной, под ред. Е. И. Исениной. Москва: Изд-во “Прогресс”, 1994. 256 с.

Санникова О. П. Феноменология личности: Избранные психологические труды. Одесса: СМИЛ, 2003. 256 с.

Франкл В. Человек в поисках смысла / общ. ред. Л. Я. Гозмана, Д. А. Леонтьева. Москва: Прогресс, 1990. 368 с.

Фетискин Н. П., Козлов В. В., Мануйлов Г. М. Социально-психологическая диагностика развития личности и малых групп. Москва: Изд-во Института Психотерапии, 2002. 490 с.

Фурман А. А. Концепція особистості в аксіологічній психології: контури сутнісної евристики. Психологія і суспільство. 2016. № 4. С. 89–103.

Фурман А. А. Психологія смисложиттєвого розвитку особистості: монографія. Тернопіль: ТНЕУ, 2017. 508 с.

Фурман А. В. Ідея і зміст професійного методологування: монографія. Тернопіль: ТНЕУ, 2016. 378 с.

Фурман А. В. Метатеоретична мозаїка життя свідомості. Психологія і суспільство. 2018. № 3–4. С. 13–50.

Фурман А. В., Фурман О. Є., Шандрук С. К., Гірняк А. Н. та ін. Методологія і психологія гуманітарного пізнання: колективна монографія. До 25-річчя наукової школи професора А. В. Фурмана. Тернопіль: ТНЕУ, 2019. 998 с.

Фурман А. В., Фурман О. Є., Шандрук С. К., Гірняк А. Н. та ін. Вітакультурна методологія: антологія. До 25-річчя наукової школи професора А. В. Фурмана: колективна монографія. Тернопіль: ТНЕУ. 2019. 980 с.

Хекхаузен Х. Мотивация и деятельность: в 2-х т. / под ред. Б. М. Величковского. Москва: Педагогика, 1986. Т. 2. 408 с.

Шевеленкова Т. Д., Фесенко Т. П. Психологическое благополучие личности. Психологическая диагностика. 2005. № 3. С. 95–121.

Ярошевский М. Г. История психологии от античности до середины XX века: учеб. пособ. Москва, 1996. 416 с. – 391

Frankl V. E. Der Wille zum Sinn. Bern: Huber. 1982. 272 p.

May R. Man’s Search for Himself. New York: W. W. Norton & Co., Inc. 1953. 281 р.

Ryff C. D. The structure of psychological well-being revisited. Journal of Personality and Social Psychology. 1995. Vol. 69. P. 719–727.

Ryff C. D. Psychological Well-Being. Encyclopedia of Gerontology. 1996. Vol. 2. P. 365–369.

Furman А. А. Personal world as the basis and factor of self-improvement of the human: Collection of scientific articles. Psychology. Pedagogy and Education. Scientific journal innovative solutions in modern science. Dubai, UAE. 2017. № 4 (13). 140–153.

Завантаження

Опубліковано

2019-12-16

Як цитувати

Фурман, Анатолій Анатолійович. “Інтенційність як сутнісна ознака смисложиттєвого буття особистості”. Психологія і суспільство, no. 3-4, Dec. 2019, pp. 118-37, https://doi.org/10.35774/pis2019.03.118.

Схожі статті

1-10 з 376

Ви також можете розпочати розширений пошук схожих статей для цієї статті.