Етнопсихологічні витоки українського характеру в концепції Олександра Кульчицького
DOI:
https://doi.org/10.35774/pis2019.03.095Ключові слова:
етнопсихологія, нація, українство, духовність, українська душа, національний характер, етнічно-расові особливості, остійська раса, динарська раса, українська національна ідеяАнотація
Статтю присвячено висвітленню творчої спадщини українського психолога-мислителя діаспори О. Ю. Кульчицького, а саме питанням самобутності, індивідуальності української людини, свідоме прагнення до своєрідності якої однаково згубно відбивається як на окремій особі, так і на цілому психокультурному та національному русі, якщо останній проходить під цим знаком. Особлива увага приділена етнопсихологічним соціально-історичним поглядам науковця, у засновку яких перебувають принципи, тематизми і концепти глибинно-системного розуміння української душі і національного характеру. Зокрема обґрунтовано низку особливостей соцієтальної психіки українців, механізмів її зародження та розвитку, а також процесів формування її позитивних і негативних форм-властивостей. Подано основні характеристики духовного світу українців, що оприявнені Кульчицьким завдяки реалізації ресурсів структурної психології Е. Ротганера, О. Лерша та ін. А це означає, що в людській психіці виокремлено три пласти або нашарування: соматопсихічний (смислові відчуття), тимопсихічний (почуття та пов’язані з ними намагання), пойопсихічний (мислення і свідома воля). Висновується, що зміцнення персональної побудови українців можливе в активній соціально-політичній поведінці громад, у переборенні “комплексу меншовартості”, в посиленні регіонально-вольової єдності населення і влади, у тих потужних благородних потенціях, які вкорінені в душі українського народу. Воднораз доведено, що український достойник О. Кульчицький у дедуктивний спосіб створив цілісну та оригінальну концепцію українського характеру, причому він віддав данину всім тим світоглядно-філософським і суто психологічним ідеям, які визначали його час та актуальне поле спілкування.
Посилання
Гайденко П.П. Философия Фихте и современность. Москва: Мысль, 1979. 288с.
Штерн В. Персоналистическая психология. История зарубежной психологии (30-60-е гг. ХХ в.). Москва: Изд. Моск. ун-та, 1986. С.186-198.
Гнатенко П.И., Павленко В.Н. Идентичность: философский и психологический анализ. Киев: Арт-Пресс, 1999. 466с.
Кульчицький О. Риси характерології українського народу. Енциклопедія українознавства. Загальна частина. Перевидання в Україні: Київ: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України, 1995. Т.2. С.708-718.
Кульчицький О. Психологія Адлера (вдача, виховання, родина у світлі індивідуальної психології). Коломия, 1939. 61 с.
Гунчак Т. Україна першої половина ХХ ст.: нариси політичної історії. Київ: Либідь, 1993. 288с.
Гончарук Т. Олександр Кульчицький в контексті світової філософії: монографія. Тернопіль: Економічна думка, 2005. 355с.
Липинський В. Україна на переломі. 1657-1659. Замітки до історії українського державного будівництва в ХVII-ім столітті. Український історичний журнал. 1992. №4. С.133-147.
Донцов Д. Націоналізм. Твори. Геополітичні та ідеологічні праці. Львів: Кальварія, 2001. Т.1. С.245-425.
Андреев Д. Л. Роза мира: метафилософия истории. Москва: Прометей, 1991. 288с.
Мірчук І. Оцінка про наукову й академічну працю проф. д-ра О.Кульчицького в Українському Вільному Університеті. 1945-1955. Відбитки.
Лисяк-Рудницький І. Україна між Сходом і Заходом. Історичні есе: в 2 т. Київ: Основи, 1994. Т.1. С.1-9.
Кульчицький О. Психологічна проблема національно-патріотичного виховання. Український персоналізм. Філософська й етнопсихологічна синтеза. Серія: Монографія. Мюнхен–Париж: Укр. Вільний Університет, 1985. Ч.42. С.21-36.
Гончарук Т, Джугла Н. Особливості української ментальності як основа національної самоідентифікації. Наукові записки: серія “Філософія”. Острог: В-во Нац. ун-ту “Острозька академія”, 2011. Випуск №8. С.28-36.
Донченко О. А., Романенко В. Ю. Архетипи соціального життя і політика. Київ: Либідь, 2001. 323 с.
Фурман А. В. Національна ідея – щит і меч українства. Психологія і суспільство. 2012. №3. С. 6 – 10.
Фурман А. В. Психокультура української ментальності: 2-е наук. вид. Тернопіль: НДІ МЕВО, 2011. 168 с.
Завантаження
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Політика, яка рекомендується журналам, що пропонують відкритий доступ
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
Політика, яка рекомендується журналам, що пропонують відкритий доступ з затримкою
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи, яка через [ВКАЖІТЬ ПЕРІОД ЧАСУ] з дати публікації автоматично стає доступною на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
