Чому я не хочу вертатись до СРСР?

Анотація

Читачам журналу «Психологія і суспільство» пропонуються памфлети-сповіді двох достойників нетлінного українства – Івана Багряного (справжнє ім’я Лозов’яга Іван Павлович, 1906 – 1963) і професора Сергія Болтівця (нар. 1956 р.), які в історичному вимірі часу хоча й відрізняє дистанція майже у 80 років, проте суголосно і джерельно чисто правдоточать істинним баченням хижацької природи більшовизму, що в сучасних реаліях глобалізованого світу постав в оновленій формі тотального, вкрай людиноненависницького, російського нацизму. Сутнісно мовиться про один і той же, незмінний упродовж століть, московитський / російський фашизм нелюдського походження і панімперського змісту. Крім того, легко переконатися, що обох велетів нестримної української думки поєднує вишукана до фактів і деталей щирість у висвітленні донині замовчуваної, або принаймні прикрашеної світними фарбами, піднятої проблемної теми. Та й їхній життєвий шлях, з роками будення все більше набуваючи атрибутивних ознак творчого поступу, у вчинково-подієвому розгортанні становить канонічний витвір історичної психології, що охоплює два несумісних полюси ковітальної буттєвості: з одного боку, неспростовні свідчення анатомії найганебнішого дна людської деструктивності у виконанні московитським / російським режимом – побудова великої тюрми народів, спочатку Російської імперії, потім СРСР, з іншого – сяючі акмеологічні вершини людського духу у сповненні українською нацією протягом тисячоліть своєї ментальної самобутності, моноетнічної ідентичності, психокультурної незламності. Тому була, є і буде на часі потреба все більш правдиво і повно відновлювати історичну пам’ять і самоповагу українців, що й уможливить і нашу світоглядну згуртованість, і доленосні соборні вчинки, і наші життєві перемоги.

The journal Psychology and Society presents pamphlet-confessions by two prominent representatives of imperishable Ukrainian culture – Ivan Bahrianyi (real name Ivan Lozoviiaha, 1906–1963) and Professor Serhii Boltivets (b. 1956). Although separated by almost eighty years, their works are united by a consistent and authentic vision of the predatory essence of Bolshevism, which in today’s globalized world has re-emerged in the form of totalitarian and profoundly misanthropic Russian Nazism. In fact, both address the same phenomenon – Moscovite/Russian fascism of inhuman origin and pan-imperial character. Their writings share a meticulous commitment to factual accuracy and sincerity in exposing issues long silenced or distorted. Their life trajectories, increasingly marked by creative progress, exemplify canonical works of historical psychology that contrast two irreconcilable poles: on the one hand, the destructive legacy of the Russian imperial and Soviet “prison of nations,” and on the other, the enduring spiritual and cultural resilience of the Ukrainian nation, sustained across centuries of its identity and originality. Therefore, the restoration of historical memory and self-respect remains a crucial task, enabling Ukrainians to achieve intellectual unity, collective action, and lasting victories.