Психоаналіз Зиґмунда Фройда як основа людинознавства

Автор(и)

  • Роман Станіславович Трач американський учений-психолог українського походження, доктор філософії, професор, член Національної академії педагогічних наук України, член Американської психологічної асоціації (APA), член Асоціації гуманістичної психології (AHP), професор психології Національного університету “Києво-Могилянська академія”, заслужений професор психології у Сент Джон Фішер коледжі, член Наукового товариства імені Тараса Шевченка (НТШ-А), постійний автор і член редакційної колегії журналу “Психологія і суспільство”, США. roman_tratch@yahoo.com

DOI:

https://doi.org/10.35774/pis2021.01.150

Ключові слова:

психоаналіз, психотерапія, характер, лібідо, витіснення, сублімація, критика цивілізації, психоаналіз як філософія, душевне життя, невроз, несвідоме, сексуальність

Анотація

В історико-психологічному досліджені аргументована наявність чотирьох напрямків уреальнення психоаналізу в сучасній психології, тобто як самобутнього методу лікування неврозів та інших психічних розладів винятково вербальним способом; як теорії особистості, себто як системи наукових знань про формування характеру людини; як системної, часто шокуючої, критики західної цивілізації і як нової філософії й відтак своєрідного світогляду, що проливає світло істини на несвідому сферу її життя. Висвітлено історичний шлях становлення психоаналізу Зиґмунда Фройда як окремої, біологічно зумовленої, природничо центрованої та культурно впливової, течії психологічної науки ХХ століття і вказано на спонукальний вплив концептів і тематизмів Б. Паскаля, Ф. Ніцше й особливо Ж. Шарко на це становлення спочатку як ідеї і дослідницької програми, далі як теорії і способу психотерапевтичного практикування. Підкреслено виняткове значення творчої співпраці Фройда із старшим за віком колегою Йозефом Броєром, плідність якої підтверджує спільно видана у 1895 році книга “Дослідження істерії”. Саме вона започатковує розлогий психоаналітичний дискурс. Зауважено, що ідея та концепція витіснення стали центральним ядром фройдистської психології та уможливили розуміння як окремих витворів белетристики, так і класичних художніх творів. Констатовано, що переклади вибраних праць Фройда на рідну мову українські науковці отримали тільки під кінець минулого століття, що, проте, аж ніяк не применшує важливість психоаналізу як теоретико-емпіричного фундаменту людинознавства. Насамкінець, спираючись на багату спадщину Філіпа Лерша, сформульовано висновок про перспективність феноменологічного підходу до пізнання душевного життя людини в контексті нагальних завдань як теоретичної психології, так і прикладної, практико зорієнтованої.

Посилання

Ball H.O. Ratsiohumanistychna oriientatsiia v metodolohii liudynoznavstva. Kyiv: vyd. PP “OKD”, 2017. 204 s.

Humanistychna psykholohiia: antolohiia: v 3-kh t. / za red. R. Tracha, H. Balla. Kyiv: vyd-vo “Pulsary” 2001 . T. 1. Humanistychni pidkhody v zakhidnii psykholohii XX st. 252 s.

Gadamer G. Istyna v humanitarnykh naukakh. Humanistychna psykholohiia: antolohiia: v 3-kh t. / za red. R. Tracha, H. Balla. Kyiv: vyd-vo PULSARY, 2005. T. 2. Psykholohiia i dukhovnist. S. 58-64.

Istoryia psykhoanalyza v Ukrayne / sost. Y. Y. Kutko, L. Y. Bondarenko, P. T. Petriuk. Kharkov: Osnova, 1996.

Kuznetsov Yu. B. Vid khudozhnoho psykholohizmu do khudozhnoho psykhoanalizu. Kyiv: UOVTs “Orion”, 2020. 544 s.

Kuznetsov Yu. Sigmund Freud: narodzhennia novoi filosofii. Psykholohiia i suspilstvo. 2016. №4. S. 6-16.

Kuznetsov Yu. Psykhoanaliz yak metod doslidzhennia literatury (prykladnyi aspekt). Psykholohiia i suspilstvo. 2014. №4. S. 104-113.

Lersh F. Struktura osoby: per. z nim. Kyiv: vyd-vo “Pulsary”, 2014. 560 s.

Osnovy psykholohii: pidr. / za zah. red. O. V. Kyrychuka, V. A. Romentsia. Kyiv: Lybid, 1995. 632 s.

Pavlyko S. Sto rokiv bez Freuda. Krytyka. 1998. Veresen.

Freud A. Tekhnika dytiachoho psykhoanalizu. Psykholohiia i suspilstvo. 2008. №3. S. 93-115.

Freud S. Vstup do psykhoanalizu / per. z nim. P. Tarashchuk. Kyiv: Osnovy, 1998. 714 s.

Freud S. Try narysy z teorii seksualnosti. Psykholohiia i suspilstvo. 2008. №4. S. 45-91.

Freud S. Poet i fantazuvannia / per. z nim. I. Herasym. Antolohiia svitovoi literaturno-krytychnoi dumky XX st. / za red. M. Zubrytskoi. Lviv: Litopys, 1996. S. 85-90.

Yung K. Pamiati Zygmunda Froida. Humanistychna psykholohiia: antolohiia: v 3-kh t. / za red. R. Tracha, H. Balla. Kyiv: vyd-vo PULSARY, 2005. T. 2. Psykholohiia i dukhovnist. S. 38-45.16.

Breuer I & Freud S. Studien Uber Hysterie. Vien, 1895.

Carson R. C. & Butcher J. N. Abnormal psychology and modern life, 9th Edition. New York: HarperCollins, 1992.

Dilthey W. Ideen ьber eine beschreibende und zergliedernde Psychologie. In “Gesammelte Schriften”, Bd. 5. Leipzig: Teubner, 1931.

Eidelberg L. (Ed.). Encyclopedia of psychoanalysis. Toronto: Collier-Macmillan, 1968.

Hersch S. M. Chain of command: The road from 9/11 to Abu Ghraib. 2005.

Knight J. The Story of my psychoanalysis. New York: Paper Books, 1952.

Koch S. “Psychology” or “psychological studies”? American Psychologist. 1993. Vol. 48. P. 902-904.

Мaugham W. S. Rain. 2013 (Paperback).

Wundt W. Grundzьge der physiologishen Psychologie. Leipzig: Engelmann, 1874.

Zimbardo P. G., Weber, A. L.&Johnson R. L. (2003). Psychology: Core concepts, 4th Ed. New York: Allyn&Bacon.

Завантаження

Як цитувати

Схожі статті

1-10 з 426

Ви також можете розпочати розширений пошук схожих статей для цієї статті.